Життєві історії

Старша донька у мене завжди була самостійною, вміла досягати того, що хотіла, тому вона зараз і живе добре – у них з чоловіком і квартира своя є, і машина.

Сама я родом з села, але останніх 20 років я живу в Римі. Поїхала я в Італію на заробітки, коли мені було всього 45 років, а зараз 65 і я планувала вже

Сестра чоловіка Леся другий місяць оббиває пороги нашого будинку. Раніше споріднених почуттів у неї якось не спостерігалося, проте тепер вона буквально

Я сам з села. Ріс фактично один. Батька взагалі не знав, а мати пішла по хліб і більше я її не бачив. Вона просто залишила мене одного 12-річного у будинку.

Чоловік забороняє допомагати моїй рідній матері й дуже свариться, якщо я все ж таки це роблю. Коли ми одружувалися, я й уявити не могла, що так буде.

Я одружений вже 11 років, є донька. Із дружиною немає емоційного контакту, зовсім. Вона віруюча, воцерковлена та всі її думки про Бога. Дружина відповідальна

У мене на душі так важко, що й не передати, а поділитися нема з ким. Я живу з чоловіком 4 роки, ми офіційно не розписані, він старший за мене на 8 років

Кілька років тому мій молодший брат Рома мав важкий період у житті – він розлучався і ділив із дружиною все спільно нажите майно. Справа доходила до абсурду

Мені 28 років, заміжня і є п’ятирічна донька. Я нарешті задоволена життям, працюю, дитина в садку. Після важких періоду та нестабільного фінансового стану

Моя мама – типова радянська жінка, яка виросла у комунальній квартирі. Мабуть, саме з минулого у неї залишилося відчуття, що все має бути спільним, як у колгоспі.