Старша донька у мене завжди була самостійною, вміла досягати того, що хотіла, тому вона зараз і живе добре – у них з чоловіком і квартира своя є, і машина.
Олена і сама дуже добре заробляє, і зять теж не меншу зарплату, ніж вона, отримує, так що живуть вони в достатку це точно.
А от про свою молодшу доньку я такого сказати не можу, вона ще з дитинства була дуже переляканою і абсолютно непристосованою до життя.
От і зараз Ліля така ж – не вміє вона, як сестра, гроші заробляти, і чоловіка собі такого ж знайшла. Обоє отримують дуже невисоку зарплату, живуть в орендованій квартирі, і це при тому, що у них двоє діток.
Я поки працювала, то сама допомагала сім’ї молодшої доньки вижити, собі у всьому відмовляю, а їм несу, щоб у них було.
Але вже кілька місяців як я сиджу вдома, бо втратила роботу, і поки-що нічого ще не знайшла.
Зараз мені стала допомагати старша донька. Олена і за квартиру мою комунальні послуги оплачує, і продукти мені купує, і навіть одяг мені новий на зиму купила.
Що тут сказати? Я їй дуже вдячна, звичайно, за це! Має старша донька таку можливість, і допомагає.
Якийсь час я нічого не давала молодшій, бо сама не знала, на чому я стою. Але зараз, завдяки Олені, у мене вже є підскладана певна сума грошей, і я вирішила тихенько ці гроші віддати молодшій, Лілі.
Вони у вересні завжди в боргах, бо відправити двох дітей в школу – це зараз не просте фінансове завдання.
І про цей мій вчинок якось випадково дізналася Олена, їй племінники при зустрічі похвалилися, що бабуся гроші їм передала, а мама за це їм нові рюкзаки і нове взуття на осінь купила.
Приїхала старша донька до мене в суботу зранку і сказала, що нам треба серйозно поговорити.
Звичайно, я злякалася, бо добре знала, про що йтиме розмова. Я про себе подумала: “От що доброго я зробила? Тепер ні Ліля нічого не отримає, ні я…”.
Але моя старша донька мене дуже здивувала. Вона сказала, що час подумати про спадщину.
– Мамо, я бачу, як Лілі важко, тому відразу кажу, що відмовляюся від своєї частки в квартирі, і ти хоч вже можеш записувати житло на сестру. Можливо, вони захочуть переїхати до тебе, – ошелешила мене Олена.
А далі, донька витягла гаманець, запитала, скільки грошей я витратила на онуків, і віддала мені всю суму.
Я настільки розчулилася, що слова вимовити не могла. І це не через гроші. Просто мені, як мамі, дуже приємно, що я виховала таку добру дитину, яка ні мене, ні сестру в біді не кидає.
– Оленко, а тобі самій вистачить? – несміливо питаю.
– Не хвилюйся мамо, вистачить, – посміхнулася старша донька. – Я все розумію, час зараз дуже важкий, і по можливості, треба один одному допомагати, інакше – навіщо тоді рідні люди?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
