Чоловік забороняє допомагати моїй рідній матері й дуже свариться, якщо я все ж таки це роблю. Коли ми одружувалися, я й уявити не могла, що так буде. Весілля ми зіграли ще чотири роки тому. На той час в мене була дитина від першого шлюбу, але коханий сприйняв її дуже добре.
Я вже була знову при надії, коли сталася ці прикра історія. Поки я працювала, то зі своєї зарплати мамі завжди давала гроші. Все ж таки діти мають допомагати своїм батькам. Та на носі була декретна відпустка. Чоловік якось нагадав мені про це, заявивши, що я маю перестати давати мамі гроші.
Я була дуже здивована. Коли мій перший чоловік кинув мене з маленькою дитиною на руках, лише моя мама тоді допомогла. Я працювала, годувала нас, а вона доглядала свою онуку. Звичайно, я завжди хотіла їй віддячити. Тому слова чоловіка так сильно мене зачепили. Що це за дивні заборони?
На днях мама зайшла до нас в гості та проговорилася, що їй на зиму потрібне нове взуття, бо стара пара вже розлізлася й ходити не має в чому. Я запропонувала їй купити нову пару теплого взуття. Тим більше, що я отримала декретні гроші, а чоловіка скоро зарплата, то ж нам точно вистачить.
Мамі було ніяково, але вона не відмовилася. Наступного дня я перерахувала їй необхідну суму на картку і, звісно, розповіла про це чоловікові. І ось тут почалося! Він дуже розлютився, кричав, казав, що не повинен все життя утримувати мою матір та й має власних батьків.
З одного боку, я можу його зрозуміти. Він справді не зобов’язаний не повинен давати моїй матері гроші. Вона йому чужа людина, але ж мені – ні. Вона ж моя рідна мати, а я його дружина. Я не можу їй не допомагати, бо без мене вона не впорається! Не знаю, що мені робити? ЯК налагодити їхні стосунки?
