Я сам з села. Ріс фактично один. Батька взагалі не знав, а мати пішла по хліб і більше я її не бачив. Вона просто залишила мене одного 12-річного у будинку. Сусіди пожаліли мене й не дзвонили у поліцію. Село в нас було маленьке, то якось то все приховувалося.
Я так і жив, вчився, за мною сусідки приглядали, годували, а я їм допомагав. Так і школу закінчив. Далі був університет. В мене була мрія працювати в одній великій компанії. Я кілька місяців після вишу намагався туди потрапити, але все ж таки проліз.
Мій шлях був дуже важким, але мені якось вдалося від звичайного менеджера дійти до керівника відділу. Спочатку я ще намагався знайти матір, з’ясував, де вона працювала та жила, але там про неї ніхто нічого не розповів. Через кілька років марних пошуків я кинув те діло і зосередився на роботі.
З часом мені запропонували стати директором однієї з дочірніх компаній та доручили підготувати офіс до відкриття. Я звик, що людей я наймаю сам, бо мені треба бачити, що то за людина, через це співбесіди проводив сам. За один тиждень я мав набрати персонал від прибиральниці до свого секретаря. Роботи було дуже багато.
Відібрав кадровик підходящих під мій запит кандидатів і направив до мене. Я як завжди сидів у своєму кабінеті за купою паперів, адже терміни спливали. До мене зайшли п’ятеро жінок, які мали працювати у нашому клінінг-сервісі. Не підводячи очей я попросив кожну з них назватися. Та раптом почув голос наче з дуже далекого минулого та ще й ім’я знайоме.
Підняв очі, оглянув жінок і серед них побачив власну матір. Роки взяли своє, але її обличчя я впізнав, а от вона схоже не знала, хто я. Я провів з кожною кандидаткою співбесіду. Потім покликав усіх до себе у кабінет і повідомив, що беру чотирьох з них – всіх, крім матері. Вона стояла спочатку, як вкопана, а потім пішла в атаку та почала сваритися зі мною.
Все допитувалася, чому не взяли тільки її. Я відповів досить сухо, що вона була поганою матір’ю, кинула свою дитину одну і зникла й саме через це я не хочу, щоб вона працювала в цій компанії, адже працівник з неї теж буде не надійний.
Почувши ці слова, вона спочатку не могла зрозуміти звідки я це все знаю. От тоді я й розповів, хто я такий. Вона проковтнула язик і не знала, що сказати, а потім почала казати, що дуже мене любила, але часи були скрутні. Я вже далі не слухав, а лише попросив її піти. Я може й поганий син, але я вчинив, як вчинив.
