Важливо, щоб підтримка сімей з дітьми тривала не три роки після народження дитини, а до досягнення нею віку 18 років.
Урядовці та депутати Верховної Ради України нарешті зайнялися питаннями демографії. Нещодавно Денис Шмигаль, прем’єр-міністр України, заявив, що для того, щоб подолати демографічну кризу, в кожній українській сім’ї має бути не менше трьох дітей.
А депутати парламенту потішили українських батьків тим, що підготували законопроєкт, який передбачає збільшення розміру виплат від держави в разі народження дитини.
Сайт ТСН.ua дізнавався, наскільки реально заохотити українців народжувати більше дітей, та ще й в умовах війни. А також з’ясовував, що не так з законопроєктом, який хочуть винести на розгляд парламенту.
Скільки мають народжувати в середньому
За словами Олександра Гладуна, заступника директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ, загалом ідею щодо народження більшої кількості дітей можна оцінити позитивно.
Вчений зазначає, що існує так зване природне відтворення населення, коли не враховується міграція, а лише природні чинники – народжуваність і смертність.
“В демографічній термінології існують три визначення відтворення населення: розширене, просте та звужене. Для того, щоб відбувалося просте відтворення населення, тобто щоб чисельність населення не скорочувалася за рахунок природного чинника, умовно кажучи, щоб смертність приблизно дорівнювала народжуваності, потрібно, щоб 100 жінок народжували в середньому 220 дітей”, – розповідає сайту ТСН.ua Олександр Гладун.
До цього він додає, що розширене відтворення населення – це коли 100 жінок народжують більше ніж 220 дітей, а звужене відтворення населення – коли цей показник менший ніж 220 дітей від 100 жінок, тобто коли смертність починає перевищувати народжуваність.
“В Україні 2021 року 100 жінок народили в середньому 116 дітей. Тобто вдвічі менше, ніж потрібно, тому чисельність населення у нас скорочується не лише за рахунок підвищення смертності через війну, але й за рахунок того, що сама народжуваність дуже мала”, – зазначає Олександр Гладун.
Чому “план прем’єра” неможливо виконати
Науковець каже, що в Україні потрібно приділяти більше уваги темі народжуваності дітей, популяризувати її. Активісти та вчені на цьому постійно наголошують і всіляко підтримують такі наміри.
Також ця важлива тема прописана у Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року. В її першому пункті йдеться про підтримку сім’ї та народжуваності.
“Тому заява прем’єр-міністра абсолютно актуальна. Але якщо дивитися реально, чи будуть 100 жінок народжувати 300 дітей, чи одна жінка – трьох, то в досяжній перспективі це навряд чи відбудеться. Бо такого немає навіть у розвинених країнах західної Європи. Нам би вийти на показник у дві дитини, тобто щоб 100 жінок народжували 200 дітей. Цей результат був би для нас дуже непоганим”, – пояснює Олександр Гладун.
Скільки обіцяють платити
Цікаво, що одночасно з урядом за підвищення народжуваності взялися й народні депутати. До парламенту внесли законопроєкт “Про внесення змін до закону про державну допомогу сім’ям з дітьми”. Нардепи пропонують збільшити виплати в разі народження дитини і прив’язати їх до прожиткового мінімуму.
Якщо документ буде ухвалений, то в разі народження першої дитини держава має надавати допомогу в розмірі, що дорівнює 150 прожитковим мінімумам. До речі, станом на березень це 384,5 тис. грн.
В разі народження другої дитини суму допомоги пропонують встановити в розмірі, що дорівнює 100 прожитковим мінімумам – 256,3 тис. грн.
На третю і кожну наступну дитину пропонована допомога передбачена в розмірі, що дорівнює 50 прожитковим мінімумам – 128,2 тис. грн.
Що не так із законопроєктом
За словами Олександра Гладуна, зараз з колегами вони детально вивчають цей документ. Але те, що в законопроєкті пропонується, на його думку, видається дуже дивним.
“Документом передбачається, що після народження першої дитини батьки отримують допомогу, яка є кратною 150 прожитковим мінімумам, у разі народження другої дитини – 100 і в разі народження третьої – 50 прожиткових мінімумів. Тобто чомусь маємо регресивну шкалу, хоча насправді потрібно робити все навпаки – за третю дитину платити більше, ніж у разі народження другої та першої“, – переконаний Олександр Гладун.
Науковець пояснює, чому саме так потрібно робити. Він зауважує, що коли батькам виплачують допомогу за народження другої дитини – це не означає, що всі кошти витрачатимуть лише на другу дитину, бо насправді гроші йдуть на всю родину, адже батьки витрачатимуть їх на обох своїх дітей.
Що потрібно змінити в документі
Тут важливо розуміти, що мати обох дітей у цей період три роки не працюватиме і кошти від держави стають справжньою підтримкою для сім’ї з двома дітьми.
“Саме тому після народження другої дитини родині потрібно виплачувати більшу суму, а не меншу. А коли народжується третя дитина, це ж не означає, що кошти батьки витрачатимуть лише на неї, вони витрачатимуться родиною, як підтримка для виховання вже трьох дітей. Тому ця шкала повинна бути не регресивною, а прогресивною – чим більша черговість народження, тим більшим має бути розмір виплат”, – запевняє Олександр Гладун.
Використали не ту статистику
Він додає, що така колізія в документі виникла, тому що в ньому наведена неправильна інформація щодо кількості дітей, які народжені у матері першими. Це пояснюється тим, що зараз офіційно зареєструвати народження дитини можна трьома способами: на підставі електронного медичного висновку про народження, через “єМалятко” та безпосередньо в РАЦСі.
У перших двох випадках порядок народження дитини не реєструється. Таким чином, ми маємо не повну реєстрацію порядку народження. Це дивна ситуація, але так є. Її треба виправляти, це важливий показник, його отримання є обов’язковим у країнах ЄС. Останній рік, у якому була повна інформація щодо порядку народження дитини – 2019-й. Тоді у нас частка первістків становила 46,9%.
“Автори документа використали неправильну статистику. А це призвело до такої хиби в законопроєкті. Вважаю, що помилку неодмінно потрібно виправляти. Щоб ті, хто хоче народити та виховувати трьох або навіть більше дітей, могли розраховувати на справжню підтримку від держави. Але важливо, щоб підтримка сімей з дітьми тривала не три роки після народження дитини, а до досягнення дітьми віку 18 років“, – підсумовує Олександр Гладун.
