Марія вже була раніше одружена. У неї був хороший чоловік і син, та згодом у чоловіка діагностували рак — він помер. Жінка наважилася вийти заміж ще раз. Її обранцем став Сергій. Симпатичний, розумний чоловік, який здавалося, полюбив її сина Дмитра.
Дмитро і Сергій були на сьомому небі від щастя, коли дізналися, що Марія вагітна, і скоро у них буде маленька принцеса — Соня. Жінка вірила, що народження цієї дитини зробить сім’ю ще міцнішою.
Коли Соні виповнився рік, вирішили зібрати гостину, та ніхто і не здогадувався, що все буде так.
Сергій, вирішив сказати тост, проте всі зрозуміли, що він вже у нетверезому стані:
– Сьогодні у моєї донечки день народження, у моєї єдиної рідної дитини перше свято! З днем народження, Софійко, рости й будь щаслива.
Всі гості були в ступорі та хтось осмілився запитати:
– А як же син, Дмитрик?
— Дмитро не мій син! Стане повнолітнім, то полетить з дому!
– Ти ж йому замість батька, коли брав Марію за дружину, то знав і про Дмитрика!
— Він мені ніхто. Захочу, то ще й Марію вижену, як не буде догоджати мені!
Марія довго не роздумуючи, розвернулася і почала складати свої та дитячі речі у валізи.
– Марійко, ти куди? – запитали гості.
– Їду до батьків, тимчасово – сказала нещасна жінка. – Як зроблю ремонт у бабусиній квартирі, то з дітьми переїдемо туди.
– У тебе є квартира? – здивувалися гості. – Толя ж сказав, що ти не маєш куди піти.
– А він і не знає. Квартира на маму записана. Коли бабусі не стало 20 років тому, ми з мамою вирішили здавати квартиру і відкладати дохід. З тих грошей, ми нічого не чіпали та за двадцять років зібралася пристойна сума.
Вперше вийшовши заміж, ми з чоловіком жили у його квартирі, після його смерті я з Дмитриком жила з батьками. Проте, зустріла Сергія, який здався мені дуже хорошим, та татові він одразу не сподобався, він мені й сказав: «Ти не переживай. У разі чого, квартира тебе завжди чекати буде. І в нашому будинку твоя кімната завжди залишиться твоєю …. »
– Може не варто так гарячкувати?
– Знаєте, Сергій дозволяє собі неприпустимі речі, вже не вперше. То на сина кричить, то до мене. Каже, що ми жебраки, що я нікому не потрібна з двома дітьми. Я собі та дітям потрібна! Ми не пропадемо!
Жінки допомогли зібрати речі Марії, і хтось з гостей перевіз її до батьків.
Йшовши з дому, жінка залишила для Сергія записку де був адрес її місця знаходження, а ще жінка сказала, що готова дати йому останній шанс.
Сергій так і не з’явився, навіть через рік. Схоже, йому і рідна дитина не потрібна.
А як би ви вчинили на місці Марії? Вважаєте, що вона зробила правильно?
