Минулого літа я одружився. Ангеліна була моєю одногрупницею, ми зустрічалися ще з першого курсу. А потім, як вже закінчили магістратуру – то я зробив пропозицію.
На щастя, мій батько запропонував переїхати до них. Мама з татом мали велику, трикімнатну квартиру, якраз місяця всім вистачало. І ми з Ангеліною прорахували, що десь за рік чи два максимум маємо наскладати на власну квартиру перший внесок. А вже потім можемо переїхати та робити все, що хочемо. Просто Ангеліна була з невеличкого села, тому інших варіантів не було. Їхати до неї ми не дуже хотіли, тим паче, місця там для нас взагалі нема.
Однак, вже через місяць помітив, що Ангеліна якась без настрою. То думав, що в неї “ці дні”, то просто втомилася після роботи. Ну але такий стан у неї тривав не годину, а декілька днів. Вона навіть якась холодна у ліжку стала, мене не хотіла обіймати, просто ходила, як мумія. Я її щоразу питав, може, щось погане трапилося. А вона все знизувала плечима та казала “ні, все гаразд, просто погано себе почуваю”. Я вже думав, що вона вагітна. Але тест був негативний.
І не знаю, як мені така ідея в голову прийшла. Але я купив невеликий дистанційний диктофон. Поставив його у шафу, так, аби ніхто не знайшов. Зранку поїхав на роботу та під’єднав програму до телефону, аби вона все записувала. Спершу все було тихо, я чув, як вдома була мама та Ангеліна. І десь після обіду вирішив знову перевірити запис.
“Господи, в тебе руки з одного місяця ростуть?”
“Хто так тебе навчив сорочки прасувати, ти, селючко зачухана?!”
Мені самому стало не дуже приємно після почутого, що мама так дорікає Ангеліні. Хочу сказати, що Ангеліна дуже смачно готує, вдома завжди чисто. Вона всі мої сорочки під лінійку прасує, жодної складки не видно. Я завжди приходжу з роботи, а на столі ароматна вечеря, речі зібрані та висять на вішаку.
“Ангеліно, то не борщ, а якісь помиї. Ти для корови то готувала?”
“Це на вечерю, залиште, будь ласка”
“Ні, я то зараз виллю в унітаз. Ти в себе в селі будеш свиням готувати хіба!”
Видно, мама не очікувала такого “сюрпризу”. Аж вся почервоніла та руками рота затулила, коли я перемотував запис з її лайкою.
– Ну і як це ти поясниш?
– Та вона мені ще дякую скаже, повір!
– Дякую? За те, що ти її так принижуєш та обзиваєш?
– Ну і що? От моя свекруха знаєш, як лаяла? Але нічого, я стала гарною господинею. То вона мене всьому так навчила. От за це я і люблю її!
І тут з роботи повернувся тато, якраз почув мамині виправдання:
– Ага, то це так ти її любила, що називала старою шкапою та бажала на той світ відправити? Ось це так повага, нічого не скажеш.
– А ти чого свої 5 копійок вставляєш? Язик довгий маєш?
Мама з татом почали так сваритися, як бабки на базарі. Виявилося, що моя мама не такий ангел у спідниці, як я думав. Вона зі своєю свекрухою (моя бабуся) такі баталії мала, що Ангеліна тут в раю.
Поки вони згадували минуле, ми з жінкою склали речі. Якраз мій співробітник здавав квартиру в оренду, ми домовилися чисто за символічну суму. Ну так, район трохи далекий, їхати з пересадками треба. А ще одна кімната. Але нам добре – бо моєї мами там нема.
Одразу, як ми переїхали, то Ангеліна аж видихнула з полегшенням. Зараз у нас все добре, мама з татом приходять у гості. Але більше не сміють критикувати Ангеліну як господиню. Нічого, нехай ми ще декілька років поживемо на орендованій, а тоді свою купимо.
Тільки я не розумію одного. Це така звичка у всіх свекрух – лайкою та докорами виховувати невісток? Взагалі, чому так в житті складається, що свекруха з невісткою ворогують? Можете мені пояснити?
