40 років потому: Як зона відчуження навколо Чорнобильської АЕС перетворилася на “рай” для тварин

Коли більшість людей на планеті розміковує про заповідники дикої природи, на думку можуть спасти Амазонські ліси, Великий бар’єрний риф або національні парки США на кшталт Єллоустоуну чи Йосеміті.

Навряд, поза межами України та Білорусі, одразу згадаються Чорнобильська зона відчуження, а далеко за межами корейського півострову – демілітаризовану зону (ДМЗ) між Північною та Південною Кореями. Але саме такими вони й стали.

У місцях, де заборонено жити людям, дика природа, схоже, процвітає. Чи може це стати уроком для охорони довкілля або ні?

Роки без людей

Вільне пересування між Північною та Південною Кореями стало неможливим у 1953 році, після того як через півострів провели ДМЗ завдовжки 248 км і завширшки 4 км.

Діяльність у ДМЗ обмежена, а територія всіяна мінами.

Але тварин і рослини це не зупиняє.

Підпис до фото,Гірські козли мешкають у ДМЗ

Південнокорейський Національний інститут екології повідомляє, що в ДМЗ мешкає 6 168 видів дикої природи, зокрема 38% усіх, що перебувають під загрозою зникнення на півострові.

Протягом понад 70 років тут майже не було втручання людини, і нині ця територія є домівкою для таких видів, як беркути, гірські козли та кабарги.

Тут росте багато рослин, ендемічних для Кореї. Тобто таких, що не трапляються більше ніде у світі.

Син Хо Лі, президент організації The DMZ Forum, яка виступає за збереження природи в зоні, зазначив, що її “випадково захистило перемир’я”.

“Природа повернула собі право власності. Так багато тварин, особливо птахів, отримали більше доступу до цієї території, тоді як частина людської діяльності зникла”, – каже він.

За його словами, багато видів, що там мешкають, мають глобальне значення, зокрема журавлі, які живуть у ДМЗ, але “літають по всьому світу”.

Підпис до фото,Багато рослин і тварин живуть поблизу чорнобильського реактора, накритого захисною аркою

ДМЗ між Кореями – не єдиний неочікуваний заповідник для дикої природи.

26 квітня 1986 року вибухнув реактор на Чорнобильській атомній електростанції, викинувши в атмосферу небезпечні радіонукліди.

Забруднення поширилося на тисячі квадратних кілометрів, і сотні тисяч людей були евакуйовані. Навколо станції створили зону відчуження, яка й досі здебільшого незаселена.

Згодом її розширили, і нині вона охоплює близько 4 000 кв. км. За даними Британського центру екології та гідрології, це й досі одне з найбільш радіоактивно забруднених місць у світі.

Рудий ліс

Одразу після вибуху, за словами Джима Сміта, професора екологічних наук Портсмутського університету у Британії, екологічні наслідки були тяжкими.

В районі, який нині називають Рудим лісом, дерева загинули й набули рудо-коричневого кольору, також шкоди зазнали ссавці й водні організми.

Підпис до фото,Природні озера та ставок-охолоджувач АЕС мають високе біорізноманіття

“Проте рівні радіації (відносно) швидко знизилися в ті дні й тижні після аварії, і те, що залишилося в зоні, – це хронічне низькорівневе опромінення протягом десятиліть”, – каже він.

Ці рівні небезпечні для тривалого проживання людей. Але для інших видів ситуація інша.

“Дика природа в Чорнобилі процвітає… без сумніву, я вважаю, що зона відчуження нині набагато більш екологічно різноманітна й багата, ніж до аварії”, – вважає Сміт.

“Ми досліджували рибу в озерах, зокрема у (ядерному) ставку-охолоджувачі… Ми вивчали водних комах і з’ясували, що більш забруднені озера настільки ж різноманітні та багаті на водні спільноти, як і майже незабруднені озера в цьому районі”, – твердить він.