З Артемом Галина познайомилася в супермаркеті. Чоловік провів її додому, допомігши донести важкі сумки, а потім і запропонував їй одруження. Почувши про заміжжя старшої сестри, молодша влаштувала сцену. Спочатку Галина надіялася, що Ліза швидко одумається, але сестра так і не з’явилася на весільну церемонію. — Та у твоєму віці люди вже внуків бавлять, — сказала вона Галині, коли почула, що та чекає дитину
Так склалася доля, що Галина стала мамою для своєї молодшої сестри. Ніколи ні в чому їй не відмовляла, але подяки від неї так і не отримала. В житті так інколи буває – найрідніші люди стають назавжди чужими.
Коли в неї народилася молодша сестра, Галині ледь виповнилося чотирнадцять років. Лізу батьки вимолювали у Бога багато років, тому дочекавшись другої дитини, аж світилися від щастя. За матеріалами.
Спочатку Галина побоювалася, що з появою в сім’ї немовляти, їй приділятимуть менше уваги, проте вперше побачивши крихітні рожеві п’яточки і пухкенькі щічки, сама розтанула в любові до беззахисного дитятка. Дівчинка росла кмітливою і здоровою, а от мама, народивши другу дитину, занедужала.
Незадовго після того як Лізі виповнилося три рочки, сестри осиротіли. Життя без неньки швидко змусило Галинку подорослішати. Вона навчилася готувати сніданки й обіди, прасувати батькові сорочки, шити Лізі костюми на свята в садочок. Поки її подружки втікали на дискотеки й бігали на перші побачення, Галя опікувала молодшу сестру, робила закрутки, клеїла шпалери.
Попри домашні клопоти, дівчина навчалася добре, тому без труднощів вступила до інституту. Але й студенткою Галина не перестала турбуватися про сестру. Через кілька років Ліза пішла до школи і старша сестра віддавала молодшій все тепло і любов, аби та не відчувала себе обділеною. На останньому курсі Галина влаштувалася на роботу і познайомилася з добрим та щирим хлопцем. Діло йшло до весілля і здавалося, що жіноча доля усміхнулася цій працьовитій та щирій дівчині, віддячивши за турботу про осиротілу сестру.
Проте раптово не стало батька. Зранку вийшов з дому цілком здоровим, а в обідню перерву їй сповістили страшну новину. Майбутня свекруха відразу натякнула Галині, що для Лізи місця в її квартирі не вистачить. Запропонувала віддати дівчинку в інтернат і провідувати на вихідних. Після цієї розмови Галина розірвала заручини — не могла допустити, щоб рідна душа зростала серед чужих людей.
Двоє сестер залишилися в батьківській оселі. Галина старалася замінити Лізі і тата, і маму. Намагаючись засолодити власну самотність, повністю розчинилася в любові до молодшої сестри. Ніколи не шкодувала їй ні доброго слова, ні гарних обновок, ні ласощів. Та дівчинка росла не цінуючи всього того, що давала їй сестра. Не знаючи відмови, вимагала від Галини дорогих покупок, а коли стала підлітком, відносини і зовсім зіпсувалися.
***
З Артемом Галина познайомилася в супермаркеті. Симпатичний та чуйний чоловік провів її додому, допомігши донести важкі сумки, а потім випросив номер телефону. На той час Галина вже змирилася, що ніколи не матиме власної сім’ї. Але стосунки між нею й новим знайомим швидко міцніли. Єдина прикрість полягала в тому, що Ліза й Артем не сприйняли один одного.
Чоловік вважав, що Галина занадто все дозволяє молодшій сестрі. У свої двадцять два роки Ліза потурала Галиною, ніби хатньою робітницею. Дівчина не вміла ні самостійно попрасувати одяг, ні зготувати сніданок, а ще частенько докоряла старшій сестрі різким словом. Кілька місяців Галина жила, як між двома вогнями. А тоді все ж зважилася прийняти Артемову пропозицію руки і серця. Адже Ліза уже давно доросла і самостійна, а їй пора задуматися над власним майбутнім. Почувши про заміжжя старшої сестри, молодша влаштувала сцену й через кілька днів переїхала до друзів.
Спочатку Галина надіялася, що Ліза швидко одумається і вони забудуть про сварку, але сестра не з’явилася на весільну церемонію, не давалася чути і потім. Від знайомих жінка дізналася, що Ліза зійшлася з якимсь хлопцем і вони переїхали в інше місто. Минув рік, але туга за рідною сестрою увесь час ятрила Галині душу. І коли тест показав дві смужки, вона таки наважилася зателефонувати Лізі. Почувши у слухавці знайомий голос, промовила:
— Вітаю, сестричко! Скоро станеш тіткою!
Але новина не пом’якшила Лізиного тону. Навпаки, від наступної фрази на Галину, неначе хто линув водою з льодом:
— Напевно, ти там зовсім не розумієш, що робиш? Та у твоєму віці люди вже внуків бавлять. Чи, може, придумала собі з Артемом другу молодість?
Розмови знову не вийшло. Молодша сестра кинула слухавку, а з очей старшої капали сльози. Сама собі і вірила, і не вірила, що таке здатна сказати рідна душа. Вона ж для неї була донечкою, а зараз говорила наче чужа людина…
Ілона АНДРОЩУК.
