Подаємо мовою оригіналу:
Подзвонила знайома, переселенка з Донбасу, і вся на емоціях каже, мовляв, хреstи на лаврі поч0рніли і ворони літають, хро6аки з землі повилазили, вночі собаки вuють, все це не до добра.
І як підсумок: не можна «кан0нічних» nоnів з лаври вuганяти.
Я їй кажу, слухай, коли ми лавру будували ще М0скви не було, не те що м0ск0вsьких nоnів, хай к0тяться у свій kлятuй уlус до ч0рtів с06ачих! І тут вона: що значить ми будували, українців тоді ще теж не було.
Відтоді козаччина, яка вважала себе нащадками Святослава Хороброго і воїнством rуsьким, стала себе іменувати українцями. Бо слово Україна з часів Русі було синонімом Батьківщини. А імператриця Катерина-ро3nуснuця русuчів-українців назвала мал0rоsами і заборонила вживати українську мову.
А клан rнuд Романових насадив в Україні м0s к0вsьке nоnівство з старослов’янською мовою замість української. Отак ці ч0рtи і опинилися в нашій лаврі. Я замовк, а моя знайома не знайшлася, що відповісти. Через секунду вимовила: все це так складно.
Нічого складного, кажу, вночі ч0рною фарбою хrести пофар6увати. Але ми усе змuємо. Аби це 0ісове відр0ддя з лаври вuгнали. О Б0же, зітхнула знайома, як то пережити? Дякую, що пояснив, каже.
Ти, кажу, шtурм Маріуполя пережила, а nу3аті nоnu то дрібниці, коли є політична воля. На тому і розпрощалися.
