Олег та Оксана в очах багатьох були ідеальною парою. Вони були успішні та перспективні молоді люди, які будували кар’єру та ставили собі правильні цілі.
Оксана ж не хотіла бути домогосподаркою, а завжди прагнула до рівності. Вона заробляла не менше чоловіка, однак Олег примушував її і надалі займатися побутом. Після роботи він приходив додому, вмикав телевізор та відпочивав, а Оксана змушена була готувати вечерю.
Навіть не сміла щось говорити про те, що втомлена й теж хоче відпочинку, адже чоловік одразу пропонував залишити роботу. Ніби то, якщо втомлюєшся, то краще сиди вдома та борщі вари.
Оксана часто думала про те, що не варто було виходити заміж за Олега, оскільки бачення сім’ї у них двох надзвичайно різне. Вона хотіла з часом і дітей, але не була впевненою, чи Олег зможе забезпечити її потреби і потреби дітей.
Про розлучення вона не задумувалася, поки не трапився один випадок.
— Ти куди це біжиш? А каву мені зробити, а сніданок на стіл поставити? – запитав він.
Оксана відповіла, що дуже спізнюється, але Олега це нітрохи не збентежило:
— Навіщо мені твоя робота? Я голодний і кави ще не пив.
Тоді Оксана вже не витримала. Такий тон чоловіка був останньою краплею. Вона покрутила обручкою та віддала її чоловікові.
— Тримай свій подарунок, а я хочу знову свободи.
Оксана спершу думала, що погарячкувала, але до кінця дня зрозуміла, що відчула полегшення.
Як би ви вчинили на місці Оксани?
