Natalka Borysovska
За цей рік постаріла як за 10… Втомилася… не так від війни, як в цілому
Сьогодні в Краматорську до мене підійшла людина, десь моїх років, і запитала щось по типу «как прайті туда то туда»
Я почала розмовляти українською, мене перебили і сказали « я нє панімаю, можна па- рускі?»
«Та ну бл*ь, можу англійською, піде?»
Я маю надію, що я доживу до того часу, коли в Україні, до мене підійде людина, і заговоривши російською, я буду впевнена, що переді мною іноземець… (бл*ха, з країни, з якою будуть закриті кордони на 100500 замків)
Так, я знову про мову… Так, мене це турбує, Так, б**ть, мене це трегерить, бо кожного дня я стикаюся з втратами наших від загарбників…
І б**ть, ТАК, в окопі є російськомовні, ТАК, в окопі є україномовні – але в них не має часу вивчати мову, в них не має часу чекати, коли зникне штамп «неначасі»…..
Але ж ВИ, ви не в окопах, у вас є час, в чому проблема??? В чому???
Вибачаюся за лайку
