– Третій заряд, – командир мінометного розрахунку на ім’я Руслан дозволяє роботу з міномета, схованого під засніженими гілками ялини.
“Дві людини до ствола – третій стоїть”, – чується далі між військовослужбовцями.
Двоє з них наводять 120-й міномет, третій – за пару секунд закидає в нього білесеньку американську міну.
Вихід. Від вибуху з найближчої будівлі та дерев навколо лавиною сходить сніг.
Ще один вихід і швидке маскування – на міномет знову накидають гілки, щоб півтораметрова темно-зелена труба не потрапила в поле зору ворожого дрону.
Максимальна дальність пострілу цієї зброї – сім кілометрів, ефективно можна працювати – приблизно на чотири. У момент, коли за роботою мінометників спостерігають журналісти УП, ті обстрілюють укриту російську піхоту, що зайшла в Бахмут зі сходу, тобто на мікрорайон під назвою Забахмутка.
Уже майже пів року, з жовтня 2022-го, Бахмутський напрямок лишається найважчим на фронті. З другої половини січня 2023-го, відколи українська армія відійшла з Соледара, ситуація на напрямку ще більше загострилася.
Російська армія дуже близько підійшла до стратегічної траси Костянтинівка – Бахмут та активно наступає на трасу М03, що веде до 100-тисячного Слов’янська.
Мета окупантів – взяти Бахмут в оперативне оточення.
Наразі їм це не вдалося – у захисників Бахмута залишається шлях постачання.
Попри значні втрати й виснажливу оборону сили оборони не виходять з міста, яке вже охрестили фортецею. Важкі бої йдуть за кожну вулицю й кожну посадку.
Як пояснюють самі військові, Бахмут є важливою точкою стримування ворога.
– Усі розуміють, що ціна велика, але треба стояти. Якщо росіяни забирають Бахмут і Костянтинівку, то забираються одразу траси, до Авдіївки лишиться тільки один під’їзд. Далі – Мар’їнка, Вугледар, Курахове, Покровськ… і Дніпропетровська область – добрий день, – ділиться думками військовослужбовець Сергій “Жиган”, з яким ми спілкуємося вже в укритті.
– Ми в Бахмуті стримуємо величезну кількість ворожих військ, які б могли зараз виконувати задачі на інших напрямках. Вони ж звозять сюди багато людей, техніки, а могли б використати цей ресурс у наступі на Слов’янськ чи Вугледар взяти у кільце. А ще ж є напрямок Кремінної, – додає його побратим Олександр Мєзін.
Мінометники, роботу яких фільмує УП – з легендарної 93-ої бригади “Холодний Яр”. “Холодноярівці” впродовж майже п’яти місяців, з серпня по грудень 2022-го, утримували Соледар. А тепер, після повернення на напрямок, боронять сам Бахмут.
На цій ділянці фронту російська армія бере кількістю – як піхоти, так і боєприпасів. Росіяни відправляють в атаки невеликі групи військових, щоб їх важче було вразити та розбити.
Чи не найефективнішою зброєю для зупинки такого наступу є саме міномети – 82-го та 120-го калібру. Втім, для їхньої регулярної роботи українським військовим треба значно більше боєприпасів.
Як росіяни наступають на Бахмут і що для зупинки цього наступу роблять “холодноярівці” – дивіться у репортажі УП з найгарячішої точки фронту.
