=5 липня у православному календарі згадують ікону Матері Божої Неустанної Помочі, а також преподобного Атанасія Атонського. У народній традиції цей день пов’язували зі спостереженнями за погодою, місячною символікою та певними застереженнями щодо щоденних справ.
Ікона Матері Божої Неустанної Помочі належить до найбільш шанованих християнських святинь. Її образ відомий як у східній, так і в західній церковній традиції. Для вірян ця ікона є знаком постійного заступництва Богородиці, її милосердя, підтримки та духовної присутності поруч із людиною у складні моменти життя.
Походження ікони пов’язують із візантійською іконописною традицією середньовіччя. Як і в багатьох східнохристиянських образах, у ній кожна деталь має особливий зміст. За переказами, святиня певний час перебувала у приватному володінні, а згодом була перевезена до Рима. Там навколо неї сформувалося особливе шанування. У XIX столітті ікону передали редемптористам, які сприяли поширенню її культу в різних країнах світу.
На образі зображена Пресвята Богородиця з маленьким Ісусом на руках. Дитя тримається за руку Матері, ніби шукаючи захисту перед майбутніми стражданнями. Поруч присутні архангели з предметами, пов’язаними зі Страстями Христовими. Саме тому ікона нагадує вірянам, що навіть у час страху, випробувань і невідомості людина може звернутися до Божої Матері по допомогу. Назва «Неустанна Поміч» підкреслює віру в те, що Богородиця не залишає тих, хто молиться до неї.
Також 5 липня вшановують преподобного Атанасія Атонського. Він народився у X столітті в Малій Азії та при народженні мав ім’я Авраамій. З дитинства майбутній святий прагнув знань, молитви й усамітнення. Освіту він здобув у Константинополі, де навчався у відомих духовних наставників. Там же Авраамій познайомився з Никифором Фокою, який пізніше став імператором і підтримав його духовну справу.
Згодом Авраамій залишив світське життя і прийняв чернецтво з ім’ям Атанасій. Його прагнення до молитви та духовного очищення привело на Святу Гору Афон. Саме там він заснував Велику Лавру — перший великий монастир Афону. Преподобний не лише організував чернечу громаду, а й запровадив устав, у якому поєднувалися молитва, праця та сувора дисципліна. Його діяльність не була простою: він стикався з нестачею, організаційними труднощами та спротивом частини монахів. Проте завдяки вірі та підтримці імператора зміг реалізувати задум, що вплинув на подальший розвиток православного чернецтва.
За старим календарем 5 липня в Україні згадували мученика Євсевія, єпископа Самосатського. Він захищав православну віру під час аріанських суперечок, зазнавав вигнань і переслідувань, але продовжував піклуватися про свою паству. Загинув мученицькою смертю від рук прихильників єресі.
Серед народних прикмет цього дня особливо звертали увагу на природу. Рясна ранкова роса віщувала теплий і сонячний день. Ясне зоряне небо в ніч на 5 липня вважали ознакою тривалої теплої погоди. Якщо ж увечері з’являлося багато комарів, чекали вологих і теплих днів.
У народі не радили проводити цей день у лінощах, бездіяльності та скаргах на долю, бо вірили, що так можна накликати нестачу й грошові труднощі. Також намагалися не братися за ремонт, обережно поводилися з гострими предметами та важливі справи завершували до полудня.
День називали Афанасієм або Місячним. Вважалося, що Місяць у цей час дарує м’яку сприятливу енергію. Господині пекли вироби у формі місяця й пригощали ними рідних та сусідів, бажаючи родині достатку, миру й добрих взаємин.