Історії незламності після обстрілу Києва 24 травня: як пекарня на Подолі пригощала рятувальників, а сотні українок зголосилися безкоштовно віддати весільні сукні нареченій.
Історії, які по-справжньому надихають та доводять: у найважчі часи українці завжди миттєво об’єднуються, аби підставити плече тим, хто цього потребує найбільше. Так сталося і після чергового масованого російського обстрілу в ніч на 24 травня. Соціальні мережі в один момент облетіли щемливі розповіді про людей, чию улюблену справу мало не знищили ворожі ракети, та про наречену, яка ледь не відмовилася від весілля, бо в пожежі вщент згоріло її святкове вбрання.
У чому криється секрет особливого характеру наших людей та як взаємодопомога перемагає руйнування — у матеріалі кореспондентки ТСН Олени Лоскун.
Поділ: безкоштовна випічка на руїнах пам’ятки архітектури
Яскравими фарбами дівчина на ім’я Поліна зосереджено розмальовує великі листи фанери: «Я розписую наші тимчасові вікна». У цій затишній кав’ярні на столичному Подолі, де вона працює пекаркою, всі вікна та вітрини повністю винесло потужною ударною хвилею в ніч на 24 травня.
Удар сильно пошкодив фасад історичної будівлі та дороговартісне професійне обладнання всередині. Шматок однієї із зовнішніх стін наразі тримається буквально на «доброму слові».
Власниця закладу Людмила Якубенко зізнається: те, що старовинна будівля взагалі вистояла — справжнє диво, адже епіцентр ракетного прильоту зафіксували усього за кілька десятків кроків від них. Цю кав’ярню родина відкрила лише минулого року. Коли чоловік Людмили пішов служити до лав ЗСУ, на сімейній раді вирішили, що необхідно знайти надійне джерело доходу для родини. Сюди вклали практично всі власні заощадження та взяли пільгову державну позику.
Посеред гострих уламків розбитого скла пані Людмилу випадково сфотографував знайомий. Жінка відправила емоційну світлину коханому на фронт, а він опублікував історію їхньої родинної пекарні у соцмережах.
Поки понівечену кав’ярню гуртом розгрібали від будівельного сміття, пані Людмила не опустила рук і щиро пригощала перехожих та рятувальників ДСНС, які працювали на завалах неподалік, безкоштовною свіжою випічкою та гарячими напоями.
«Це наш менталітет. Коли біда, ми всі докупки — робимося мурашниками і всі одне одному допомагаємо і вирішуємо проблеми», — каже Людмила Якубенко.
На допомогу Людмилі масово приходили і знайомі, і геть чужі люди. Про пошкодження кав’ярні дізнався навіть її колишній пекар Олександр, який зараз воює на передовій. Аби підтримати ексколегу, чоловік прислав їй відеозапис безпосередньо з бойового дрона, показавши, як його екіпаж влучно нищить окупантів у бліндажах, мстячи за обстріл улюбленого Києва.
Історія
«Гори скла» як нові історичні артефакти
У тому, що українців не зламати навіть найпотужнішими ракетами, абсолютно упевнені і в міждисциплінарному культурному мистецькому центрі, який розташований за рогом від постраждалої пекарні. Тут будівельники вже оперативно змонтували нові перестінки, виставили профілі під гіпсокартон та почали наново прокладати інженерні системи.
Офіційне відкриття цього масштабного артпростору для виставок, благодійних аукціонів та великих івентів планували на серпень. Проте насичене творче життя тут уже кипіло на повну: якраз напередодні російської атаки митці презентували унікальну мозаїку, натхненну філософією Григорія Сковороди.
Наразі у пошкодженій будівлі немає жодного вцілілого вікна та дверей, сильно понівечені внутрішні стіни та міжповерхові перекриття. На допомогу митцям одразу ж примчали небайдужі кияни та колеги по цеху. Серед великих куп будівельного сміття вони ретельно шукали елементи, що вижили.
Ці уламки несподівано стають новими мистецькими артефактами. Наприклад, великий настінний годинник, який символічно зупинився рівно о 3:40 — саме в той момент, коли в район прилетіла ворожа ракета. Або покручена вибухом залізна арматура та посічені шматки вітражів. Співробітники центру вже створили з них першу експозицію: «Композиція має назву „Гори скла“, і для нас це вже історичний артефакт».
Весілля під загрозою та онкологія улюбленого кота
У дивовижній силі нашого єднання на власному досвіді переконалася і киянка Дар’я Слєсаренко. Просто зараз дівчина перебуває в Чернівцях, куди спеціально вирушила зі столиці на велику примірку весільних суконь. Пишні, елегантні, блискучі — обрати одну сукню серед сотень варіантів неймовірно складно, але Даша щаслива, адже ще тиждень тому вона була у повному розпачі.
Дівчина написала емоційний пост у соцмережах про те, що її святкове вбрання вщент згоріло під час пожежі, яка спалахнула в ТРЦ «Квадрат» на Лук’янівці внаслідок ракетного удару. Їхнє весілля, призначене на червень, мало бути дуже камерним, лише для двох, і максимально бюджетним. Справа в тому, що майже всі спільні сімейні заощадження пара витратила на порятунок і складне лікування улюбленого кота Теодора, у якого ветеринари діагностували онкологію.
«Там променева терапія коштувала 160 тисяч гривень, ну і плюс там вже МРТ, ліки, крапельниці, седація, наркоз для нього — це вже не рахуємо, тому що ми взяли кредитні кошти в Монобанку для того, щоб витратити їх на улюбленця», — каже Дар’я Слєсаренко, наречена.
Чи не єдиним святковим одягом, який пара встигла придбала до трагедії, була красива блузка та пишна спідниця для Даші. Оскільки речі необхідно було трохи підшити по фігурі, Дар’я віддала їх в ательє, розташоване в ТРЦ поруч із домом. Там речі й згоріли.
Після того, як дівчина відкрито поділилася своєю бідою в Інтернеті, її телефон вибухнув від повідомлень. Свої власні весільні сукні абсолютно безкоштовно Даші запропонували сотні небайдужих українок.
«Мені пропонували з Польщі, Канади, Великобританії, Болгарії… Я думаю, що більше 200 суконь мені досі пишуть і пропонують. Можливо, все ж таки подивитись на мою, в мене там такий бренд, а в мене там шили особисто під мене… Навіть був чоловік, який написав: „Заберіть сукню моєї дружини“, — каже Дар’я Слєсаренко, наречена.
На велику безкоштовну примірку Дашу офіційно запросив і відомий весільний бренд із Чернівців. У якому саме обрані наречена врешті-решт піде до шлюбу в червні — вона наразі тримає у суворому секреті, але вже активно думає, як віддячити всім тим людям, хто відгукнувся на її пост. «Щастя, воно є, люди допомагають. Треба тільки сказати, якщо в тебе якась біда, і до тебе прийде допомога і щастя», — підсумовує Дар’я.