Моя бабуся залишила мені, як улюбленій онуці, у спадок свою велику ділянку з будиночком на околиці старого малонаселеного села, де прожила вона сама 90 років, де раніше жили і її батьки і брати, причому і до них там хтось жив, але цього вже ніхто не пам’ятає, чи не знає.
Спадщину не вибирають, тому я вирішила все там переробити.
Знесли старий гнилої будиночок, розчистили територію.
Але коли почали копати під фундамент, мене покликали робочі, щоб щось показати.
Під знятим першим пластом землі лежали скелети, судячи з розмірів — дитячі від народження і років до 10, були і дорослі.
Кістки ці були брудно жовтого кольору, порахувати було неможливо, так як ковшем багато переламали, і я всюди знаходила окремі кістки.
Вже 3 роки не беруся за цю ділянку, моторошно.
Здогадуюся, що пару століть назад, у часи поганий медицини і культури, народжували багато, але виживали не всі.
Тому трупи просто закопували на ділянці, просто клали тіло в неглибоку яму і закидали землею.
А адже на цій ділянці у моєї бабці був город …
