Україна планує зібрати майже сотню країн зі всього світу для того, щоб обговорити лише 3 питання.
Уже 15-16 червня відбудеться довгоочікувана подія, яка має допомогти Україні та і всьому цивілізованому світу зробити перший вагомий крок до миру в Україні. Одним із завдань Саміту миру стало залучення країн так званого Глобального Півдня і тут у Києва є важливі успіхи. Утім, і неприємні моменти також є – зокрема на саміт не приїде президент США Джо Байден. Експерти і журналісти зі всього світу уважно стежать за цим і вже б’ють на сполох, адже такий крок від найважливішого союзника може видатися слабкістю Заходу перед Кремлем.
Про те, як іде підготовка до найважливішої дипломатичної події червня 2024 року та про що хочуть домовитися на Саміті миру, розповів Артем Зябкін в ексклюзивному огляді на YouTube-каналі TSN.ua.
Три питання і понад сто країн
Україна планує зібрати майже сотню країн зі всього світу для того, щоб обговорити лише 3 питання. Уже 15 червня у містечку Бюргшлосс під швейцарським Люцерном Україна та небайдужі до неї країни обговорюватимуть ядерну безпеку, продовольчу безпеку та питання повернення викрадених українських дітей.
Документ, фінальний варіант якого ще може змінюватися за результатами переговорів, містить три основні принципи.
По-перше, ядерні енергетичні об’єкти мають бути безпечними, а будь-яка загроза застосування ядерної зброї є неприпустимою. Ядерні установки, включно з електростанцією у Запоріжжі, мають працювати під контролем України та відповідно до принципів Міжнародного агентства з атомної енергії.
По-друге, продовольча безпека не повинна бути “зброєю” – має бути гарантована вільним судноплавством у Чорному та Азовському морях. Україна повинна мати доступ до третіх сторін для своєї сільськогосподарської продукції.
Третій принцип говорить про необхідність повернення Україні всіх полонених, включно з усіма “депортованими і незаконно переміщеними” українськими дітьми та цивільними.
Що хотіли раніше?
Як пишуть журналісти, спочатку Україна хотіла обговорити на цьому саміті одразу всі 10 пунктів, але потім відмовилась від цієї ідеї.
Українська формула миру, або як її ще називають “Формула Зеленського” – це мав би бути комплексний документ, який би охопив усі сторони і проблеми цієї багатогранної війни: від ядерної і екологічної безпеки до політичного і військового врегулювання з РФ, зокрема вихід путінської армії за межі міжнародно визнаних кордонів України 1991 року, а також справедливе покарання для самого диктатора.
Схоже, саме тут і почались проблеми. Джерела медійників кажуть, що Україні довелося урізати програму саміту, щоб спробувати залучити більше учасників. Журналісти видання “Європейська правда” ознайомилися з проєктом документу, який хочуть розглянути і підписати на саміті. Вони кажуть, що документ має багато поступок, які протисли Швейцарія та країни Глобального півдня, щоб приєднатися до саміту.
Підводні камені Саміту миру
Журналісти зауважують, що ще наприкінці 2023 – на початку 2024 року, коли цю формули миру тільки-но обговорювали, жодної “зради” там не було. Навпаки, формулу миру кулуарно частіше називали формулою перемоги України.
Її ідея полягала в тому, щоб більшість країн світу обговорили і узгодили умови закінчення війни в Україні, а потім за допомогою тиску змусили Росію піти на всі 10 пунктів формули Зеленського. Але у Києві не просто чекали на реакцію світу, а провели низку підготовчих зустрічей: у Джидді (Саудівська Аравія), Копенгагені (Данія), на Мальті та у швейцарському Давосі.
Аде єдиною справді “переможною” подією стала зустріч радників у Джидді, адже там до переговорів вдалося залучити Китай, і це, по суті, нейтралізувало найактивнішого адвоката “альтернативного мирного плану”. Але успіх виявився одноразовим: невдовзі китайці знайшли привід образитися на Київ через одне з голосувань у Генасамблеї ООН і вийшли з діалогу щодо мирного плану.
А одночасно – перейшли до активнішої підтримки агресора на полі бою.
Далі був ляпас від Пекіна, коли китайський представник був у Давосі поруч із місцем чергової зустрічі радників, але демонстративно проігнорував її. Київ і досі не припиняє спроби повернути китайців за стіл переговорів, але всі вони (очікувано) були марними.
Журналісти застерігають
Автори статті “Європейської правди” мають справедливі застереження! Хоч неучасть Китаю і є проблемою, яка значно зменшила кількість країн Глобального півдня, які приїдуть на саміт, але вона – не основна. Журналісти занепокоєні, з чим Україна підійшла до “першого раунду переговорів”. Йдеться про складну ситуацію на фронті, підтримку партнерів та відсутність повної ізоляції РФ.
“Українські дипломати отримали вказівку будь-що добиватися ухвалення спільного рішення саміту, тобто такого, яке сподобається усім учасникам – від Польщі і Британії до Аргентини і Конго. Хоча було очевидно, що за такого широкого консенсусу рішення точно не відповідатиме українським амбіціям”, – йдеться в публікації “Європейської правди”.
Словом, отримавши у 2023 році реальну дипломатичну перемогу, коли вдалося “забетонувати” українську “формулу миру”, у 2024 році Київ власноруч поставив це досягнення під загрозу. Хоча ніхто не змушував українську сторону поспішати з проведенням саміту.
Але самі ж учасники Саміту дотиснули важливі зміни до документу, які роблять його вже не таким і бажаним для України, пишуть журналісти, які змогли з ним ознайомитися.Ключова зміна – це те, що “мирний план Зеленського” перестав бути безальтернативним або навіть ключовим документом для врегулювання війни. Тепер йдеться про те, що учасники саміту ґрунтуються на “українській формулі миру та інших мирних пропозиціях”, без особливої ролі будь-якої з них. А отже, категорично неприйнятний для нас план Китаю (в якому окремі пункти більше схожі на складові капітуляції України), або африканський план, який свого часу схвалив Путін, або інші ідеї, кожна з яких ґрунтувалася на поступках України агресорові – отримують рівно таку ж легітимність, як і український мирний план.
З проєкту нібито вичистили також усі пункти, які могли служити місточком до “мирного плану Зеленського”, як-от перелік його пунктів. І звісно ж, тепер взагалі нічого немає про ту ідею, з якою Банкова виходила початково – що держави-учасниці першого Саміту миру мають розділитися на групи і розробляти дорожні карти втілення цих пунктів.
Яким буде результат Саміту миру?
У Саміті миру можуть взяти участь більш ніж 150 країн. Станом на 2 червня точно приїдуть до Швейцарії 106 країн. Непоганий результат, адже серед них є багато неєвропейських країн, наприклад Індія – одвічний опонент Китаю в його регіоні, а також Південна Корея, Японія, Філіппіни, Аргентина. Утім, окрім Китаю, туди не поїдуть такі важковаговики у своїх частинах світу як Південно-Африканська Республіка та Бразилія. Вони вважають, що без РФ там робити нічого.
Але до старту Саміту ще є час і президент Зеленський якраз активно його просуває і відправився у важливе турне: був на Філіппінах, у Катарі, де обговорив питання звільнення полонених, а 6 червня прилетів у французьку Нормандію.
Водночас кажуть, що президент США Джо Байден відмовився особисто відвідати Саміт, адже буде в Америці збирати пожертви для президентских виборів. Ситуація у нього на виборчому фронті нелегка, адже Трамп поки зібрав більше грошей від багатеньких меценатів, а отже Байден ризикує програти передвиборчу гонку. Замість нього на саміт прилетить віцепрезидентка США Камалла Харріс та радник Білого дому з нацбезпеки Джейк Салліван. Зеленський уже критикував таке рішення, а до саміту може ще поспілкуватися з Байденом.
Швидкого закінчення війни після Саміту миру українцям очікувати не варто. На цьому, до речі, 6 червня акцентував навіть канцлер Німеччини Олаф Шольц.
“Там не буде мирних переговорів. Ми все ще далекі від цього, поки Росія вірить, що зможе досягти своїх цілей на полі бою. Але в тому, що громадяни турбуються про мир, немає нічого наївного або непристойного”, – сказав він.
