Притча про чотири жінки, які живуть у кожному з нас. Ви їх впізнаєте…
Колись жив король, який мав чотири дружини. Найбільше він любив свою наймолодшу — четверту. Він обсипав її дорогими вбраннями, дарунками, частував найкращими стравами та завжди намагався дати їй усе найкраще.
Третю дружину король теж дуже любив. Він пишався нею і часто хвалився перед сусідніми правителями. Та водночас у глибині душі боявся, що одного дня вона покине його і обере іншого.
Другу дружину король цінував за мудрість і доброту. Вона була його порадницею, підтримкою і розрадою. У важкі моменти він завжди звертався до неї, бо знав, що вона допоможе знайти вихід.
А ось перша дружина була йому найвідданішою. Вона дбала про його здоров’я, порядок у королівстві й докладала чимало зусиль задля його добробуту. Проте король майже не помічав її і не відчував до неї любові, попри її щирість.
Одного разу король тяжко захворів і зрозумів, що його життя добігає кінця. Він задумався і сказав собі:
«У мене чотири дружини, але коли я помру — залишуся сам».
Він покликав четверту дружину й запитав:
— Я любив тебе найбільше, дбав про тебе більше за всіх. Чи підеш ти зі мною після смерті?
— Ні, — відповіла вона й мовчки пішла. Її слова боляче вразили короля.
Потім він звернувся до третьої дружини:
— Я любив тебе все життя. Чи підеш зі мною?
— Ні, — сказала вона. — Життя прекрасне, і після твоєї смерті я знайду собі іншого.
І серце короля похололо.
Тоді він покликав другу дружину:
— Ти завжди була поруч і допомагала мені. Чи підеш зі мною тепер?
— Вибач, але цього разу я не зможу, — відповіла вона. — Найбільше, що я можу зробити, — це провести тебе до могили.
Король відчув глибокий розпач.
І раптом він почув тихий голос:
— Я піду з тобою, куди б ти не вирушив.
Він озирнувся і побачив свою першу дружину. Вона була виснажена, бліда й занедбана, адже довгі роки залишалася без уваги. Зі смутком король промовив:
— Я мав краще піклуватися про тебе, поки ще мав час…
Насправді кожен із нас має таких чотири «дружини».
Четверта — це наше тіло. Як би ми не дбали про нього, настане день, коли воно нас залишить.
Третя — це наше майно, статус і багатство. Після нашої смерті все це дістанеться іншим.
Друга — це наші рідні та друзі. Вони можуть любити нас і підтримувати, але зрештою лише проведуть у останню путь.
А перша дружина — це наша душа. Ми часто забуваємо про неї, женучись за земними речами. Та саме вона — єдине, що залишиться з нами назавжди і піде далі разом із нами.
Тож пам’ятаймо: дбати про душу — найважливіше, адже це справжнє наше багатство, яке супроводжуватиме нас у вічності
