Почаївська ікона Пресвятої Богородиці зцілює від фізичних недугів, захищає від ворогів видимих і незримих. В її чудотворній силі переконалися численні віряни, паломники. Історія святині, де зберігається, як дістатися.
Почаївська ікона Божої Матері відома з 1550 року. Історія святині така.
Ще у 1559 році митрополит Неофіт з Греції подарував її Анні Гойській за те, що вона надала йому притулок. У будинку поміщиці образ перебував 30 років, а потім ікона стала випромінювати світло! Сліпий від народження Філіп, брат Анни, помолився перед іконою і прозрів. Після цього чудотворну ікону перенесли в Почаївський монастир.
Анни не стало у 1644 році, а всі навколишні землі дісталися її племінникові. Він зневажав Православ’я, тому пограбував монастир і вкрав ікону.
Після цього його і його дружину вразила жорстока хвороба, і зцілилося подружжя лише після того, як повернули чудотворний образ в монастир.
Відтоді чудотворна святиня перебуває в особливому кіоті у формі сяючої зірки, в третьому ярусі над царськими вратами іконостасу Успенського собору. Звідти її спеціально опускають для поклоніння паломників.
Почаївська ікона прославилася численними зціленням. Богородицю просять про зцілення від фізичних недугів і про захист від ворогів видимих і незримих. До ікони Божої Матері Почаївської звертаються за зціленням від сліпоти, застарілих хвороб, також за визволенням полонених.
Зберігається у Почаївській Лаврі (Почаїв, Крем’янецького району, Тернопільської області).
Чудеса зцілення у цієї ікони нескінченні, як і потік паломників з України, Білорусії, Молдавії, Росії, Сербії та інших країн, які приїжджають до неї в Лавру.
Далеко не на кожного сходять чудеса від Почаївської святині, але кожному, хто звертається до цього образу з сердечною молитвою, і таємно, і явно подається допомога духовна, душевна і тілесна. У кожного з тих, хто приїжджає до святині є щось, що можна висловити лише молитовним подихом.
