Три роки минуло, як він пішов з сім’ї. Пішов не озираючись, забувши про щасливі спільні роки і улюблену донечку. Дружина плакала, благала схаменутися, обіцяла все пробачити, аби залишився. Але він повів себе як егоїст, мовчки грюкнув дверима і пішов. Мабуть недарма вважається, що кохання живе 3 роки.
Пішов до молоденької дівчини, з якою познайомився в інтернеті. Все почалося з простого листування в соціальних мережах, він навіть і не думав заводити інтрижку, та мабуть доля без дозволу розпоряджається так, як їй до вподоби. Вони стали зустрічатися спочатку як друзі, потім вже не могли керувати своїми емоціями, які захлеснули їх. Здавалося, життя знову заграло яскравими фарбами, адже йому всього 46 років і він хоче насолоджуватися життям, заново переживати закоханість.
Розпустив свій хвіст павича перед красивою, активною і головне, закоханою в нього, дівчиною. Дні йшли, вони насолоджувалися одне одним і вже не уявляли, що колись було інакше. Спочатку вони потайки зустрічалися, потім вже не стали приховувати своїх почуттів, та напевно вже як не намагайся, а очі за тебе все скажуть. Нова любов живила його, йому хотілося для неї гори звернути. Навіть знайомі помічали, що він змінився і навіть якось помолодшав.
Тільки щастя не може тривати нескінченно. На зміну захвату прийшов побут, який потягнув за собою купу проблем і «нова сім’я» стала поступово котитися в прірву. Та мила дівчинка, яка ніколи навіть не сперечалася з ним, стала чіплятися через дрібниці, він у відповідь огризався. Та й ліжко – вже не приносило того задоволення, в якому вони купалися гарячими ночами.
Він віддалявся, а вона мовчки фарбувалася, вбиралася і йшла вечорами з дому. Молодість бере своє, вона недогуляла і прагнула добрати це на стороні. Приходила за північ і на його питання навіть не намагалася якось виправдатися, просто відмовчувалася. Далі – більше: стала взагалі на ніч йти, він їй телефонував по 20 разів, не спав, а вона навіть трубку не брала. Творила, що хотіла.
Ось тоді і прийшов його час згадати про свою дружину і донечку. Він сумував за тим розміреним, спокійним життям, яке вона дарувала йому. Ночами лежав, дивився в стелю і згадував ті безтурботні часи, які залишилися позаду. Ну чого йому не вистачало, дурнику? Будинок повна чаша, дружина красуня, дочка розумниця. Ні … півень клюнув, захотілося нових вражень. А як він скучив за донечкою, адже він так рідко їй дзвонив, щоб поговорити. Переживав, що дочка з часом взагалі віддалиться і перестане потребувати тата, але хіба це було головним, коли у нього почуття кипіли в одному місці?
Кілька днів він караулив її біля під’їзду і нарешті дочекався. Поки він в нерішучості переминався з ноги на ногу, під’їхала машина і раптом в неї прошмигнула його дружина і обдарувала господаря іномарки довгим поцілунком. Він стояв приголомшений .. Але це ніщо в порівнянні з тим, що він відчув, коли побачив, що господар авто – жінка! Такого приниження він ніколи не відчував. Машина завелася і вони поїхали геть. Веселі та щасливі. А він стояв і благав Бога, зробити хоч що-небудь, щоб він просто зник. Зник і не відчував того болю.
В цю хвилину він згадав її очі, коли благала його залишитися. Згадав її сльози, що текли не перестаючи по її оксамитовим щічках. Все це стояло тепер перед його очима і він все віддав би зараз, щоб повернутися в той день. А тепер вони помінялися місцями – їй добре, а він – біля розбитого корита. Ось вона відплата.
Минув тиждень, поки він оговтався і вирішив зателефонувати дружині. Він твердо вирішив, що зробить все що завгодно, щоб вона тільки змилувалася над ним і пробачила. Він майже плакав, благав повернутися, обіцяв, що зверне гори заради неї з дочкою, обіцяв, що подарує їй синочка, адже вона давно цього хотіла. Але вона мовчки вислухала його, поки він виговорився. А потім запитала – Все? Ти все сказав? І просто у відповідь голосно розсміялася. Коли він спробував щось їй сказати, вона коротко відрізала – Я щаслива зараз, як ніколи і ні з ким до цієї хвилини. І я не збираюся нічого змінювати.
Він ще робив потім дві спроби до примирення, намагався налагодити мости через дочку, переконував її умовити маму повернутися до нього, але схоже вже і доньці він особливо не потрібен був. Вона досить холодно з ним розмовляла, навіть від подарунків відмовлялася. Ось так доля посміялася над ним. А ви що скажете, заслужив?
