Я почала розкладати свої речі на нижній поличці купе, аж тут до мене підійшла бабуся. Вона виглядала неймовірно втомленою, а її очі були наповнені смутком.
— А ви разом зі мною в купе?
— Ні, дівчинко, в іншому. Але там ніхто не слухає мене, мінятися не хочуть.
Мої батьки завжди виховували мене в повазі до старості, я не могла просто проігнорувати це прохання. Хоча мені дуже не хотілося переїжджати зі свого купе. Я розуміла, що нижня полиця коштує дорожче верхньої, але що вже зробиш.
Я почала знову розбирати всі свої речі, і помітила, що не можу знайти свою косметичку. Згодом, я знайшла її у своїй сумці, але в той момент я вирішила, що залишила в попередньому купе.
Підходжу я до купе і чую розмову:
— Я вам одразу казала, не потрібно витрачати гроші. Добре, що я у вас є. Взяли верхні полиці у різних купе, а я все тут влаштувала. Тепер гляньте – ми всі в одному їдемо, а гроші наші цілі! Головне людину знайти наївну!
Я відкрила купе, і бачу, що на моїй полиці лежить якийсь чоловік. Стара бабуся, з якою я буквально декілька хвилин тому обмінялася місцями, розкладається на сусідній нижній. На верхній жінка якась ліжко розстеляє.
— І як ви це поясните – питаю.
— Донечко, я обмінялася з цією жінкою, бо на твоїй полиці щось дуже дме, – швидко знову вжилася в роль бабця.
Звичайно, я б їх повірила, якби не чула розмови! Мені так стало гидко від цієї ситуації!
Я повернулася на своє місце, за допомогою провідників. Влаштувала скандал, до мого купе збіглися одразу всі люди, з ким бабуся до того місцями обмінювалась. Всі бабусині “помічники” перейшли на свої верхні полиці.
Чи правильно вчинила дівчинка?
