Аді Роговцевій 87 років. Акторка продовжує виходити на сцену й радувати прихильників чудовою грою. Натомість коли пригадує пережите, іноді здається, що все це відбувалося не з нею.
Ада Роговцева пригадала найтяжчі моменти життя
Ада Роговцева зустрілася з Олексієм Сухановим. Говорили багато про що – уроки історії, розчарування в людях, ставлення до питань життя й смерті. Звісно, торкнулися й особистих питань.
Коли пан Олексій поцікавився, в які часи хотіла б народитися Ада Миколаївна – у своєму 37 році чи в сьогоденні, народна артистка обрала другий варіант. Згадуючи минулі часи, приголомшила журналіста зізнанням:
“Я пройшла страшне – паралічі, ампутації, сухоти, раки, голод двічі”.
Усе це сталося з її рідними в роки війни й не тільки. Сам голод Ада Роговцева не пам’ятає, а от як батьки бідкалися, що нічим нагодувати дітей, у пам’яті закарбувалося назавжди. Свої спогади знаменитість описала в книжці. Нині, коли іноді гортає сторінки, дивується:
“Невже це про мене?! Та це, мабуть, не я”.
Ада Миколаївна не може сказати, що в неї було щасливе дитинство чи щаслива юність. Коли Суханов відзначив, що в нього залишилися спогади про наповнене дитинство, Роговцева відзначила, що він не знав про те, що в колгоспі людям не видавали паспорти й не платили зарплати, а ставили лише палички. А скільки було таборів та цензури?! Стус, Горська, Чорновіл та інші жерти комуністичного режиму.
Щодо наповненості власного життя пані Ада відзначила, що була відмінницею, вступила до інституту без будь-якого блату. Батьки, звісно, мріяли про університет для доньки, а вона обрала театральний. І їй ніхто нічого не забороняв.
З 1 курсу студентка почала зніматися в кіно. У 23 роки стала заслуженою артисткою, в 30 – народною артисткою України, а в 42 роки – вже народною артисткою радянського союзу. Здавалося б, мала обожнювати соціалістичний лад, який так чудово до неї поставився.
Та коли їй кажуть, що радянська влада їй стільки дала, а вона її не любить, то Ада Миколаївна неодмінно відказує: “А я їй нічого?! А я ж жила…” І пригадує, як батька її чоловіка розстріляли лише за те, що був священником та проводив богослужіння українською мовою. А його дружина змушена була змінити сину Костю Волощуку прізвище з українського на російське Степанков, щоб відвести від нього удар.
