У Раді нацбезпеки та оборони вважають, ворожа активність в Харківській області — це тактичний маневр для відтягування туди більшої кількості українських військ.
На Харківщині склалася найскладніша ситуація на фронті, коли 10 травня російські війська почали наземний наступ на північ області. У Міноборони заявили, що для посилення туди відправили резервні підрозділи. Головком ЗСУ Сирський запевнив, що українське військо знає плани ворога і гнучко реагує на всі дії РФ, але ситуацію на Харківщині називає “суттєво загостреною”. Бої, за його словами, тривають у прикордонних районах уздовж державного кордону з РФ.
Про те, як українські артилеристи готуються зустріти наступ ворога, йдеться в репортажі ТСН.Тиждень.
У ніч проти п’ятниці місто Вовчанськ росіяни шматували керованими авіабомбами, з реактивних систем залпового вогню та артилерії. Але в Раді нацбезпеки та оборони вважають, ворожа активність в Харківській області — це тактичний маневр для відтягування туди більшої кількості українських військ.
Ворог і справді перебуває за 30 кілометрів від Харкова, але захопити місто не зможе. Для штурму такого мегаполісу потрібно щонайменше 300-тисячна армія. Загальна чисельність російського угруповання військ “Північ” — 53 тисячі бійців, та й ця кількість розмазана по всьому кордону вздовж Курської, Брянської та Бєлгородської областей.
Тому головний удар, вважають в РНБО, ворог завдаватиме все таки на Донеччині, де, зокрема, тримають оборону гармаші 95-ї бригади. І бійці це вже відчули.
“Зараз дуже сильно лізуть, вчора 50 снарядів пішло тільки на російських солдатів і ми їх розбивали дуже швидко, вони навіть не встигали добігти до своїх окопів”, – каже боєць із позивним “Саймон”.
Як воює артилерія
Уже вдосвіта гармаші 95-ї бригади біжать до трофейної гаубиці. За нормативами у них 5 хвилин на підготовку першого пострілу, але зараз у них немає цих 5 хвилин, ворожий міномет уже шматує на передовій нашу піхоту.
Після першого ж пострілу ворожий міномет замовкає.
Здавалося б, можна ще накинути кілька снарядів для певності, але гармаші опускають ствол і ретельно маскують свою позицію. Від п’ятиградусного морозу листя на старих гілках почорніло, це може помітити ворог з безпілотників, тому бійці рубають свіже гілля.
Після американської допомоги здавалося, що наші гармати взагалі не будуть затихати, а їхні стволи не вистигатимуть. Але це не зовсім так. Снарядів і справді стало трохи більше, але наші гармаші стріляють лише тоді, коли бачать конкретну ціль. На неї витрачають лише кілька пострілів.
Через деякий час командир віддав наказ сховатися в укриття, бо в повітрі з’явилися ворожі розвідувальні дрони. Вони вже давно шукають українську гармату 152-го калібру, яка так точно б’є по їхніх позиціях. І справді, відповідь від ворога приходить за лічені хвилини, ті теж пристрілялися. Снаряд розривається зовсім поряд.
Уже в укритті командир розповідає, що ворог за останніх 2 роки змінився, проти них стоять уже досвідчені артилеристи.
“Вони так само постійно навчаються, вдосконалюються”, – каже “Рамзес”.
За його словами, у росіян все ще більше снарядів, хоча з нашого боку динаміка позитивна і ворог це вже відчуває.
У 95-й бригаді б’ють ворога два Івани – обоє з Рівненської області. Обидва воюють від самого початку великої війни. Одному з позивним “Котунь” лише двадцять. Іншому Івану з позивним “Фрост” – 23, але в нього уже троє дітей. Воювати міг і не йти, але пішов.
“Ви не представляєте як було важко, але в мене 3 дітей, мені 23 роки, я переживаю за своїх дітей. В мене молода жінка, батьки та вся сім’я, куди я буду тікать?”, – каже він.
Молоді хлопці багато жартують. Кажуть, що трофейну гармату росіяни їм залишили в такому ж стані, як і уся їхня армія “Дірява, прочесана, лиса… Ну, що робить, в наших руках стає все пригодне”, – сміються гармаші.
Але на запитання про можливий великий наступ ворога на Харківщину відповідають уже без жартів. “Пойдуть, поїдемо туда, будемо там їх гатить”, – кажуть.
Українські шанси на перемогу
Для України ще не пізно перемогти у війні, переконаний голова Військового комітету НАТО адмірал Роб Бауер. Він вважає, що росіяни досягли прогресу, але він все ще дуже обмежений і немає ніякої стратегічної переваги. А за рік, вважає адмірал, Захід наростить достатнє військове виробництво.
Військовий експерт Іван Ступак взагалі вважає, що ворог виснажиться вже у червні-липні.
“Я думаю, що до нас має приїхати ось ця західна допомога — раз, плюс чеська ініціатива – два, і плюс третє – це літаки F-16. Зрозуміло, їх там буде 15-20 одиниць на першому етапі, якщо вони прийдуть одномоментно, це буде класно. Погоди великої вони не зроблять, але зможуть частково розчистити українське небо від російської авіації, частково проріджувати російські бойові порядки на окремих напрямках і не хочу прогнозувати, історія ця невдячна – червень-липень ми побачимо якусь стабілізацію”, – вважає він.
Втім є і більш песимістичний погляд. Зокрема, військовий експерт Євген Дикий каже, що Росія нападатиме на Україну допоки зможе.
“Війна – це не про лінію на карті. Лінія на карті – це похідна, це вже результат від того, хто кого скільки вбив… Росія хоче повного контролю над Україною, і це не мінялося. Варто чути наших ворогів, варто чути Медведєва, варто чути Путіна, варто почути, що ми з вами зараз спілкуємося в “окупірованом русском городє Києвє”, – зауважив він.
Дикий вкотре наголошує, Україні потрібна мобілізація. Нові бійці мають взяти в руки зброю, яку нам надасть Захід. Інакше цього ворога нам не зупинити.
…Два Івани, гармаші з 95 бригади, на фронті уже майже 2 з половиною роки. Їм важко, але навіть зараз вони оптимістичніші за всіх експертів. А головне — непохитні.
