Друга жінка у світі, яка отримала престижну Філдсівську нагороду з математики – українка Марина Вязовська вирішила задачу, якій понад 4 сотні років.
Жінка – випускниця нашого університету імені Тараса Шевченка, а нині мешкає й працює у швейцарській Лозанні. Вона від першого для війни не припиняє опікуватись українцями, йдеться в ТСН.
Їй стоячи аплодує увесь зал, а вона скромно усміхається у відповідь. Так цього тижня нагороджували нашу співвітчизницю Марину В’язовську у Гельсінкі.
За іронією долі ця церемонія мала відбутися у Петербурзі, але через агресію математичний союз відмовив Росії у її проведенні. Перед нагородженням про Марину покажуть короткометражний фільм, в якому вона постійно говорить про війну в Україні і згадує загиблу під час обстрілів у Харкові молоду математикиню, Юлію Здановську.
Марина – лише друга жінка в історії, яка отримала найпрестижнішу Філдсівську медаль. Нагороду вручають раз на 4 роки математикам віком до 40 років. «Звичайно, це велика честь, великий привілей і, ймовірно, також відповідальність», – каже Марина.
Вона вирішила головоломку, якій понад 4 сотні років. Пакування куль у просторі – геометричну задачу, відому як гіпотезу Кеплера. Розв’язок В’язовської виявився приголомшливо простим – усього 23 сторінки порівняно з 300 сотнями, які намагалися довести до цього.
Аби зрозуміти Гіпотезу Кеплера та відкриття Марини В’язовської, можна розглянути приклад звичайних апельсинів. Вчені вже давно зрозуміли – найкращий спосіб спакувати їх у тривімірному просторі – викласти пірамідкою. Так от Марина розв’язала задачу, як оптимально розмістити такі апельсини аж у 8 вимірах і, у співпраці з іншими, – у 24.
Зараз Марина очолює кафедру теорії чисел у Швейцарському федеральному політехнологічному інституті Лозанни. А колись була звичайною студенткою і аспіранткою у Київському Національному Університеті Імені Тараса Шевченка. Маринин викладач, професор Ігор Шевчук, розповідає про своїх вихованців, які разом починали розв’язувати проблему сферичного дизайну. «Це вони втрьох починали над цим працювати. Це Марина, це Данило, а це Бондаренко», – показує професор
На поличці пана Ігоря нагороди його найкращих студентів, поруч журнал із портретом Марини. Неординарні здібності у математиці, каже професор, почали проявлятися у В’язовської відмалку. У скарбничці 38-річної математикині із десяток нагород. Нинішньою, філдсівською, пан Ігор неабияк пишається, бо ж це як отримати Нобеля в інших науках. Професор вже встиг привітати вихованицю особисто. «Найбільша цінність у тому, що зроблений новий математичний потужний апарат, завдяки розв’язку цієї задачі. Це частина із того, за що вона отримала Філдса», – каже він.
Пан Ігор згадує – у перші дні війни Марина одразу згадала про рідний університет. «Щойно агресія почалася, вона мені одразу зателефонувала і спитала, чим вона може допомогти. Ну, я її з’єднав з ректоратом», – пригадує професор.
Найрідніші Марини тоді теж були у небезпеці. Українка зізнається – після вторгнення Росії її життя змінилося назавжди. «Перші місяці були схожі на кошмар, який не припиняється. Це було просто психологічно дуже важко. І, мабуть, це також вплинуло на мою роботу», – каже Марина.
Й навіть після евакуації родини до Швейцарії не припиняє переживати та підтримувати співвітчизників. «Україна є моєю рідною країною, і, бачачи, як її знищують, скільки життів втратили.. Звичайно, це все дуже важко», – твердить вона.
Й попри трагедію на Батьківщині Марина збирається із силами, аби й надалі дивувати світ своїми математичними відкриттями. Вже зовсім скоро, завдяки її здобуткам із пакуванням сфер, можна буде вирішувати чимало проблем із передаванням сигналів мобільного зв’язку, Інтернету й навіть космічних зондів.
