Коли наприкінці травня не стало зв’язку з Анатолієм Перепеличним і прилетіли тривожні новини, батьки та односельці все-таки сподівалися на диво, таке, як з військовослужбовцем із Радівки Іваном Болюбашом. Але перші листопадові дні принесли найстрашнішу новину рідним, які пів року шукали Толю. Днями старшого лейтенанта, якому мало б виповнитися лише 28, провели в останню путь. Встеляли дорогу на рідній Вінниччині квітами, схиляли голову у скорботі та плакали. fakty.ua
Земляки та побратими проводжають героя в останню путь
«Ті, хто знав Толю, не могли повірити, що його — такого доброго, щирого, товариського — вже немає і не буде. Після школи в Городківці Толя вступив до Національного університету цивільного захисту, паралельно навчався на військовій кафедрі, — повідомляє місцеве видання „Сільські новини“. — Після закінчення університету пішов служити до лав Збройних сил України — вже тоді, коли росія розпалила вогнище війни на сході України. Був начальником служби радіологічного, хімічного та бактеріологічного захисту окремого батальйону морської піхоти. Служив гідно й сумлінно. Має нагороди — відзнаку Президента України „За зразкову службу“, медалі „Захиснику України“, „За участь в антитерористичній операції“ та інші. Але ворог обірвав молоде життя. Достойний син прекрасних батьків, батько, онук, друг — йому б жити та жити. У 2022 році випускники Толіного класу планували святкувати 10-річчя закінчення школи. Війна перекреслила і ці, й усі інші гарні плани. Замість їхнього втілення — гірка печаль». 
За сумлінну службу Анатолій Перепеличний мав чимало нагород
Під скорботну «Пливе кача» йде до місця вічного спочинку тіло ще одного Героя рідної землі. На кладовищі мамі Анатолія вручили прапор — символ держави, за яку віддав своє молоде життя її син. Зціпивши зуби, тихо втирали сльози бойові побратими Толі.
