Баклажани не назвеш невибагливою культурою. Варто лише трохи проґавити підживлення — і кущі сповільнюють ріст, зав’язі стає менше, а плоди виростають дрібними. Саме тому я вже багато років використовую один перевірений розчин, який допомагає рослинам залишатися сильними та добре плодоносити.
Готую його дуже просто. У 10 літрах теплої води розчиняю 1 літр деревного попелу, який попередньо настоювався добу, після чого додаю 1 столову ложку гумату калію. Усе добре перемішую.
Поливаю баклажани лише по вологому ґрунту, щоб не обпалити коріння. Під кожен дорослий кущ виливаю приблизно 0,7–1 літр такого розчину. Найкраще робити це раз на 10–14 днів у період активного цвітіння та формування плодів.
Попіл забезпечує рослини калієм, кальцієм та іншими корисними мікроелементами, а гумат допомагає кореневій системі краще засвоювати поживні речовини й легше переносити спеку та перепади погоди.
Є ще одна важлива дрібниця, про яку багато хто забуває. Після поливу бажано злегка розпушити землю або замульчувати її скошеною травою чи соломою. Так волога довше затримується біля коріння, а підживлення працює значно ефективніше.
Якщо кущі здорові, листя насичено-зелене, а зав’язі не обсипаються, значить рослинам вистачає живлення. У результаті баклажани ростуть рівними, м’ясистими та радують урожаєм до самого завершення сезону.
А чим ви підживлюєте свої баклажани?