Про те, яке значення мали вишиванки в давнину, чим українські сорочки відрізняються від російських і білоруських та як правильно доглядати за старовинним одягом, РБК-Україна (проєкт Styler) розпитало етнологиню Людмилу Дмитрук.
– Людмило, на вашу думку, чи не є день вишиванки шароварним святом?
– Свято стає шароварним настільки, наскільки шароварно ми його святкуємо: якщо наші знання та уявлення про нашу спадщину, зокрема про традиційний костюм, не виходять за рамці “вишиванка – код нації”, то і святкування буде відповідно шароварним.
У традиційній культурі вишита сорочка ніколи не була “єдиним гравцем”, вона завжди була частиною строю – костюму; почасти ми зараз спостерігаємо відродження певних елементів костюма – кишеньок, спідниць, і цей тренд варто продовжувати.
Шароварним, на мою думку, є швидше саме слово “вишиванка”, адже його первісне, за Грінченком, значення включає всі вироби з вишивкою, а не лише вишиті сорочки.
– Як правильно говорити: вишиванка чи вишита сорочка?
– Наскільки мені відомо, якихось правил щодо вживання цих термінів немає. Проте “вишита сорочка” – первинний загальний термін, а “вишиванка” – пізніший замінник, коротший і лаконічніший.
Відтак, вживання цих слів залежить від контексту: де варто звучати академічніше і професійніше – вживайте “вишита сорочка”, а де треба скоріше передати суть – може підійти й “вишиванка”.
– Чи є вишиванки в російській та білоруській культурах? Якщо так, чим вони відрізняються від українських?
– Понад 15 років ми з чоловіком цікавимось українською традиційною культурою, тож зібрали понад 1 300 старовинних українських сорочок, більшість з них вишиті, але є й з тканим оздобленням.
Наші знання про російські та білоруські костюми є дуже слабенькими, тому ми утримаємося від порівняння. Проте варто зазначити, що сорочки, в тому числі й вишиті, побутували не лише в Україні, а й у навколишніх країнах, та свого часу в досить далеких від нас – Іспанії, Італії. Це, до речі, ще одна причина знати своє, аби не плутати румунські чи білоруські вишиті сорочки з нашими.
– Що означають символи на Великодній сорочці Володимира Зеленського? У мережі знову заговорили про косоворотку.
– Окрім власної етнографічної колекції, що налічує понад чотири тисячі експонатів, ми маємо велику приватну бібліотеку – понад п’ять тисяч томів, зокрема й з етнографічною літературою. Може, це когось дуже розчарує, але можна з певністю сказати, що у письмових джерелах, починаючи з праць найдавніших дослідників Пчілки, Колберга, Вовка, Шухевича та інших, немає згадок про символи вишивки та їх значення.
Пізніше деякі сучасні автори, не завдаючи собі клопотів докопуватися до джерел, наробили купу цілком безпідставних, проте казково-яскравих “припущень” щодо символіки. На жаль, ці казкові припущення звабили багатьох ЗМІ, які їх поширювали, а також чимало брендів, які будують свої кампанії на цих нічим документально не підкріплених новітніх міфах.
Великодня вишиванка Володимира Зеленського (фото: president.gov.ua)
Щодо символізму: як вчить семіотика, спершу треба ідентифікувати знак – графічну композицію, достатньо виразну і помітну, тобто таку, що не зливається із сусіднім символом чи не перетікає в нього, а вже потім потрібно прочитати його значення. Значення одного і того ж знаку може в різних регіонах і в різний час означати різні поняття.
“ХХХХХХХХХХ” – це один з поширених мотивів у вишивці, це ряд діагональних хрестів чи ряд ромбів? Якщо один знак, літеру чи слово, неможливо однозначно виділити, а його значення могло відрізнятися залежно від ареалу та часу, то чи можна чітко та однозначно прочитати символи?
Навіть найдавніші з письмово задокументованих досліджень прямо стверджують, що орнаменти виконували суто декоративну роль, а не символічно-оберегову.
– Чому сучасні вишиванки є такими дорогими, якщо не мають історичного підґрунтя? Чи можна їх вважати автентичними?
– Як виробники можемо розповісти, що собівартість вишитих сорочок містить такі основні витрати: вартість тканини та ниток (їх переважно везуть з-за кордону), амортизацію вишивальних машин (теж імпортують), роботу працівників, складання схем вишивки та врегулювання прав на використання орнаментів за музейними зразками.
У вишитих сорочках, які пропонує наш бренд “ВИТВОРИ”, використані виключно верифіковані орнаменти з власної колекції та інших колекцій, тому ці сорочки є на 100% автентичними. У цьому можна легко переконатися, бо на сайті та навіть на кожній упаковці є посилання на джерело кожного орнаменту, на оригінал старовинної сорочки.
Щодо ціни продажу, то вона залежить від ринкового позиціонування кожного бренду, тож цілком може бути, що ціна висока, бо це преміумбренд, а орнамент не автентичний, а “авторський”.
Якщо вам важливо, щоб ваша сорочка була справді українською, то питайте в брендів, з яких автентичних зразків вони брали орнаменти. Це повинен бути не абстрактний зразок з невідь-якого музею, а конкретний номер експоната, бажано з фоторепродукцією.
Якщо чіткої відповіді немає, то вам скоріше за все пропонують “сучасну інтерпретацію на основі якихось зразків”, або “авторське бачення”. У такому разі не очікуйте чогось справді автентично-українського.
Стародавні вишиванки (фото: localhistory.org.ua)
– Як правильно доглядати за старовинним одягом?
– За старовинним одягом не доглядають, його зберігають. Доглядають за одягом, який носять, а старовинний одяг носити не можна Старовинному одягу, як і будь-яким іншим зразкам нашої культурної спадщини, місце в музеї чи приватній колекції (хоча всі хороші колекції рано чи пізно стають музеями чи передаються в музеї).
У сучасній цивілізованій музейній практиці не існує такого способу зберігання або експонування музейних предметів як носіння на живих людях, покази та фотосесії. Також відповідно до ст. 15 ЗУ “Про музеї та музейну справу” музейний фонд України складається з державної частини та недержавної. До останньої належать, зокрема, й приватні колекції. Тому якщо ви є власником навіть однієї старовинної сорочки, закликаємо відповідально ставитись до нашої спадщини.
– Де зараз можна придбати справжні вишиті сорочки з історією?
– Вишиті сорочки, які пропонує мій бренд “ВИТВОРИ”, є на 100% автентичними, бо всі орнаменти ми беремо зі старовинних зразків. Крім цього, наші сорочки є неповторними, бо кожна замовниця складає в онлайн-конструкторі власну композицію оздоблення, вибирає кольори та навіть присвяту.
А ось щодо “сорочок з історією”, розумієте, від того, що ви одягнете репліку сорочки Грушевського чи Лесі Українки, ви не станете ні Грушевським, ані Лесею Українкою, та й чи варто? Існує багато способів бути щасливою, найкращий – це бути собою, тому це тільки ви, ваші вчинки, ваші дії можуть зробити будь-яку вашу сорочку “сорочкою з історією”. Ви пишете власну історію, все у ваших руках, витворіть по-своєму!
– Чому українці втратили традицію носити вишиті сорочки повсякденно? Та чи відроджується ця тенденція зараз, на ваш погляд?
– Варто пам’ятати, що в оригіналі сорочки виконували три основні функції. По-перше, прикривали грішне тіло, були водночас білизною і частиною верхнього одягу.
По-друге, виконували локальну ідентифікаційну функцію – “свій/чужий”, тому такого узагальненого поняття як “українська сорочка” ніколи не існувало, натомість у різних місцевостях формувалися власні впізнавані традиції оздоблення сорочок – локальні стилі, за якими й розрізняють сорочки: Полтавські, Слобожанські, Чернігівські, Волинські, Борщівські, Сарненські, Вербовецькі, Стінянські.
По-третє, сорочки свідчили про унікальність та неповторність кожної її власниці, адже серед старовинних двох однакових сорочок не було!
Першість в одяговій функції сорочки втратили, коли з’явився доступний фабричний одяг, який цю функцію виконує більш спеціалізовано і зручно.
Наразі ідентифікаційна роль сорочок лише зросла. Майже нарівні з нашою мовою та прапором вишита українська сорочка є потужним маркером українства, вона промовляє “я з України”, “я з Полтавщини/Чернігівщини/Волині”.
Ба більше – справжня автентична українська сорочка свідчить ще й про вибагливий смак та неповторність її власниці, бо не існує причини, чому такі неповторні ми, мали б одягатися у пошиті на конвеєрі однакові вишиваночки. Я вважаю, що унікальні українки вартують неповторних і водночас автентичних вишиванок, тому ми й зробили онлайн-конструктор “ВИТВОРИ”!
Етнолог Людмила Дмитрук (фото: особистий архів героїні)
