Для чого наші батьки вішали на стіну килим, та яку саме користь він приносив. 
У радянські часи килим на стіні був значно більше, ніж просто прикраса. Для багатьох родин це була і ознака достатку, і спосіб зробити житло теплішим та затишнішим. Хоч подібна традиція існувала в різних культурах, саме в СРСР вона стала майже невід’ємною частиною інтер’єру з кількох причин.
По-перше, це був показник статусу. Гарний килим коштував недешево і діставався не всім, тому його демонстрували як свідчення того, що сім’я має можливості та зв’язки. До того ж це часто замінювало шпалери, які було складно знайти в продажу.
По-друге, килим допомагав боротися з холодом і шумом. У багатьох квартирах було прохолодно, а стіни — тонкі, тому щільна тканина частково утримувала тепло та приглушувала звуки від сусідів.
По-третє, це було зручно з практичної точки зору. Килими приховували нерівності чи тріщини на стінах, а біля ліжка ще й створювали відчуття затишку — не так холодно було притулятися до стіни.
Крім того, для людей того часу килим часто мав ще й емоційне значення: його могли подарувати на весілля, привезти з поїздки чи дістати “по блату”, тому він ставав своєрідною сімейною гордістю.
Отже, килими на стінах у СРСР були не просто декором, а поєднанням практичності, символу достатку й бажання зробити свій дім теплішим і домашнішим.
