5 травня віряни вшановують святу Ірину. Її ім’я перекладається як «мир» і «спокій», тому воно здавна стало улюбленим у народі. Багато християнських родин називають своїх доньок Іринами на честь цієї святої.
За переказами, Ірина народилася в місті Мигдонія і жила у I–II століттях. До хрещення її звали Пенелопа. Вона була донькою заможного князя, який забезпечив їй розкішне життя: збудував палац, дав слуг і вчителів. Серед них був християнин, який розповідав дівчині про Ісуса Христа, навчав віри та духовних істин.
Коли настав час видавати Пенелопу заміж, їй було послано дивовижне знамення: голуб із оливковою гілкою, сокіл із вінком і ворон зі змією в дзьобі. Наставник пояснив, що ці образи символізують мир, чистоту, лагідність і Божу благодать, а також попереджають про випробування й страждання.
Після цього Пенелопа вирішила присвятити своє життя Богові. Вона прийняла хрещення і взяла ім’я Ірина. Її віра була надзвичайно сильною — вона навернула до християнства багатьох людей, у тому числі й своїх батьків.
Свята Ірина зазнала чимало випробувань за свою віру, але щоразу залишалася неушкодженою завдяки Божій допомозі. Вона зцілювала хворих, творила чудеса та зміцнювала віру людей.
Перед кінцем свого земного життя Ірина відчула, що час настав. Вона разом із наставником і учнями вирушила до гірських печер. Перехрестившись, зайшла в одну з них і попросила закрити вхід. Коли через чотири дні віруючі відкрили печеру, її там уже не було — свята зникла, залишивши по собі лише світлу пам’ять.