17 автобусів — у бік України. Лише 4 — у бік Росії. Олешки обирають своє.

Іноді про справжнє ставлення людей говорять не гучні заяви, а їхні вчинки.

Під час евакуації з Олешок, за поширеною інформацією, 17 автобусів вирушили в бік України, а лише 4 — у бік Росії.

За цими цифрами — не просто транспорт. Це люди, які залишають свої домівки, звичне життя, подвір’я, де виросли їхні діти, і вулиці, на яких минули найкращі роки.

Вони їдуть не тому, що хочуть покинути рідну землю. Вони їдуть, бо хочуть жити без страху, зберегти свої родини й дочекатися дня, коли зможуть повернутися додому.

І якщо ці цифри підтвердяться, вони стануть промовистим свідченням того, куди прагнула вирушити більшість евакуйованих.

Бо Олешки — це Україна. Не лише на карті. Це українська земля зі своєю історією, пам’яттю та людьми, яких неможливо просто викреслити з рідної країни.

Водночас не варто засуджувати тих, хто поїхав іншим маршрутом. Під час війни люди часто обирають не між країнами, а між небезпекою та можливістю врятуватися. Іноді іншого шляху просто немає.

Та найбільше хочеться, щоб кожен, хто сьогодні залишає Олешки, одного дня повернувся до свого порога. Щоб знову відчинилися двері будинків, загомоніли подвір’я, а діти могли без страху гуляти рідними вулицями.

Олешки були, є і залишаться Україною.