=5 липня у православному календарі згадують ікону Матері Божої Неустанної Помочі, а також преподобного Атанасія Атонського. У народній традиції цей день пов’язували зі спостереженнями за природою, Місяцем і прикметами на погоду. Вважалося, що сьогодні не варто марнувати час на бездіяльність, скарги чи необережні справи, аби не накликати на себе нестатки та неприємності.
Ікона Матері Божої Неустанної Помочі належить до найшанованіших християнських святинь. Її образ відомий як у східній, так і в західній церковній традиції. Для вірян він є символом постійного заступництва Богородиці, її милосердя, підтримки та духовної опіки над людьми.
Походження ікони пов’язують із Візантією та середньовічною іконописною традицією. У таких образах кожна деталь має не лише художнє, а й богословське значення. За переказами, певний час святиня перебувала у приватному володінні, а згодом її передали до Риму. Там ікона стала предметом особливого шанування. У XIX столітті її офіційно доручили редемптористам, які сприяли поширенню культу Матері Божої Неустанної Помочі в різних країнах світу.
На іконі зображена Пресвята Богородиця з Немовлям Ісусом. Дитятко, ніби передчуваючи майбутні страждання, тримається за руку Матері. Поруч присутні архангели, які несуть знаряддя Страстей Христових. Саме цей сюжет підкреслює головну думку образу: навіть у час страху, випробувань і невідомості людина може шукати захисту й розради у Божої Матері. Тому її і називають Неустанною Поміччю — тією, що не залишає вірян у молитвах і потребах.
Також 5 липня вшановують преподобного Атанасія Атонського. Він народився у X столітті в Малій Азії та при народженні мав ім’я Авраамій. З ранніх років вирізнявся любов’ю до навчання, молитви й усамітнення. Освіту здобував у Константинополі, де познайомився з духовними наставниками та майбутнім імператором Никифором Фокою. Згодом саме ця постать відіграла важливу роль у підтримці його чернечої справи.
Відмовившись від мирського життя, Авраамій прийняв чернечий постриг з іменем Атанасій. Його шлях привів на Святу Гору Афон, яка стала одним із головних центрів православного чернецтва. Там він заснував Велику Лавру — перший великий монастир на Афоні. Святий не лише організував чернечу громаду, а й запровадив устав, що поєднував молитву, працю, дисципліну та спільне життя.
Діяльність Атанасія не була легкою. Він стикався з опором окремих монахів, матеріальними труднощами та організаційними проблемами. Попри це, завдяки вірі, наполегливості та підтримці імператора він зміг утвердити свій задум. Його спадщина значно вплинула на розвиток афонського та загалом православного чернецтва.
За старим календарем 5 липня в Україні згадували мученика Євсевія, єпископа Самосатського. Він відстоював православну віру під час аріанських суперечок, зазнавав вигнання й переслідувань, але продовжував таємно опікуватися своєю паствою. Загинув мученицькою смертю від рук прихильників єресі.
Серед народних прикмет цього дня звертали увагу на росу, небо та комарів. Рясна ранкова роса віщувала теплий і сонячний день. Якщо ніч на 5 липня була ясною і зоряною, очікували сталої теплої погоди. Велика кількість комарів увечері вказувала на теплі й вологі дні попереду.
У цей день не радили ледарювати, нарікати на долю, починати ремонт або необережно працювати з гострими предметами. Важливі справи намагалися завершити до полудня, бо першу половину дня вважали найбільш сприятливою. У народі свято називали Афанасій або Місячний. Господині пекли вироби у формі місяця й пригощали ними рідних та сусідів — на достаток, злагоду і добрі взаємини.