Для городу підходить лише чиста й бажано стара тирса — без фарби, лаку чи клею. Перед внесенням у ґрунт її рекомендують підживити азотом. Для цього тирсу розсипають на плівці та поливають розчином: 200 г сечовини на 10 л води. Після цього матеріал накривають плівкою та залишають приблизно на два тижні.
Тирса чудово підходить і для пророщування насіння. Вона добре тримає вологу, залишається легкою та повітряною, тому насіння швидше прокльовується й не загниває, як це часто буває у важкому ґрунті.
Щоб тирса не підкислювала землю, до неї додають попіл, крейду, вапно або доломітове борошно. А перевірити кислотність ґрунту допоможуть звичайні лакмусові смужки.
Свіжу тирсу також використовують проти бур’янів — вона перекриває їм доступ до світла та частково забирає азот, через що небажана трава росте слабше.
Ще один корисний спосіб — теплі грядки. Для цього знімають приблизно 25 см ґрунту, на дно кладуть шар соломи, зверху — тирсу, змішану із сечовиною та попелом, а потім повертають шар землі назад. Такі грядки краще утримують тепло й вологу, а овочі ростуть значно активніше