Один чоловік все життя працював. Він завжди знаходив виправдання тому, що дуже мало часу проводив з сім’єю. Треба було добудувати дім, придбати авто, заощадити на відпочинок… Потреби зростали з кожним роком, а життя проходило дуже швидко.
Будучи на схилі літ, він пишався тим, що зміг дати дітям достойну освіту, забезпечив їх матеріально.
Одного зимового вечора, сидячи перед каміном, чоловік задрімав. І наснився йому сон, що прийшов час підбити підсумки прожитого. З’явився перед ним Ангел – посланець Бога. Чоловік зрозумів, що відбувається і сказав, що так і не встиг насолодитися життям, бо завжди працював. Попросив, щоб Ангел дозволив повернутися до рідні, попрощатися.
Ангел поставив перед чоловіком терези і сказав: «Постав на одну шальку ніжні спогади про перші кроки своїх дітей, перші слова, першу шкільну виставу, танець, пісеньку, а у другій з’явиться кілька хвилин для того, щоб ти попрощався з рідними».
Чоловік довго думав, та не міг пригадати нічого. Його охопив розпач, він зрозумів, що пропустив все найважливіше.
Прокинувся дуже стривоженим. Серце стискала печаль, бо нічого вже не можна було змінити. Він вирішив покликати своїх дітей до себе. Коли всі зібралися за столом, батько сказав: «Я важко працював, намагаючись купити для вас все необхідне, але не знав, що любові, уваги, ласки та спогадів купити не можна. Не робіть моїх помилок. Цінуйте свій час, бо його не можна ні повернути, ні купити».
