Про те, чи розпочнуться переговори про вступ України до ЄС цього літа і чи варто чекати великих новин від Вашингтонського саміту НАТО – далі у матеріалі РБК-Україна.
Зміст
Це літо буде важливим для України не лише у світлі російського наступу та подій на фронті. Важливі новини будуть і за двома ключовими напрямами зовнішньої політики – інтеграції до Євросоюзу та Північноатлантичного альянсу.
І якщо на шляху до ЄС можна впевнено чекати на наступні серйозні кроки, то євроатлантична інтеграція України в найближчому майбутньому не покаже помітного прогресу (хоча практична співпраця з НАТО безперечно розвиватиметься). Далі РБК-Україна розповість про те, що станеться і чого не станеться у найближчі три місяці у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції.
Шлях у ЄС
Рішення розпочати переговори про вступ України до ЄС було ухвалене Євросоюзом ще у грудні минулого року. У березні Єврокомісія затвердила проект “переговорної рамки” – документа, який визначатиме порядок та зміст переговорного процесу. Вже настав червень, але переговори так і не почалися.
Втім, такий відносно повільний темп більш ніж притаманний забюрократизованому Євросоюзу. Низці країн-кандидатів на вступ, які випередили Україну на цьому шляху, доводилося чекати і довше.
Ситуацію ускладнює і проведення у червні виборів до Європейського парламенту. Очевидно, затягування процесу багато в чому пов’язане із цим. Тема вступу України до ЄС є досить чутливою для деяких категорій виборців у різних країнах ЄС, і тому напередодні виборів її зайвий раз намагаються не порушувати.
Очевидно, на остаточне затвердження переговорної рамки, створення Міжурядової конференції (двосторонній орган, створений Україною та ЄС, який і займатиметься переговорами) та власне формальний старт переговорів варто чекати вже після 9 червня, коли вибори до Європарламенту закінчаться.
Західні медіа називали навіть конкретну дату – 25 червня. Справа в тому, що для відкриття переговорів є відносно невелике часове вікно – між виборами в ЄП і 1 липня, коли головування в ЄС на півроку отримає Угорщина. Будапешт є головним скептиком щодо української євроінтеграції. І, відповідно, може процесуально затягувати будь-які наступні кроки, користуючись статусом країни-голови Євросоюзу.
Навіть самі угорці виглядають цілком зацікавленими в тому, щоб наступний етап вступу України до ЄС – старт переговорів – припав не на їхню “каденцію”. Але поки що, за повідомленнями західних медіа, Угорщина залишається єдиною країною, яка блокує фінальне затвердження переговорної рамки, посилаючись на те, що Україна нібито не виконала низку умов щодо захисту прав угорської меншини на Закарпатті.
Втім, співрозмовник РБК-Україна в європейських структурах запевнив: зрештою, опір Будапешта вдасться зламати, як це вже не раз бувало, і наприкінці червня переговори будуть запущені.
Після цього розпочнеться дуже тривалий, складний і забюрократизований процес самих переговорів, по тридцяти із зайвим напрямкам реформ, від освіти до незалежності судів. Цілком ймовірно, що після формального запуску переговорів пройде деякий час до власне їхнього початку по суті, за конкретними “переговорними главами” – адже після виборів до Європаламенту ще треба буде сформувати та затвердити новий склад Єврокомісії.
У будь-якому разі, закінчити переговори про вступ до ЄС за два роки, як про це говорять в українській владі, навряд чи буде реально, навіть якщо Україна багаторазово наростить темпи реформ. Адже в ході переговорів та ж Угорщина понад 70 разів матиме право вето, і, напевно, регулярно буде шантажувати цим правом Брюссель та Київ. Тому 2030 рік як орієнтир для вступу України виглядає поки що набагато реальнішим варіантом.
Шлях до НАТО
Головна подія євроатлантичної інтеграції України – звісно, саміт НАТО у Вашингтоні, що проходитиме з 9 по 11 липня.
Особливих проривів, на відміну від минулорічного саміту у Вільнюсі, у Києві зараз не очікують. Президент Володимир Зеленський публічно каже, що Україна, як і раніше, хотіла б отримати політичне запрошення про вступ до Альянсу (про членство до закінчення війни не йдеться), але розуміє, що це нереально, оскільки проти виступають США та Німеччина.
Співрозмовник РБК-Україна в президентському оточенні пояснює: у логіці Росії запрошення про вступ до НАТО трактується рівним самому членству, отже, може викликати ту саму “ескалацію”, якої так бояться у Берліні та Вашингтоні. За інформацією The Telegraph, США та Німеччина навіть попросили Зеленського під час саміту взагалі не порушувати питання про конкретні терміни вступу України.
За словами віце-прем’єра з європейської та євроатлантичної інтеграції Ольги Стефанішиної, “у рішеннях саміту буде конкретна позиція щодо членства України в НАТО, щодо його незворотності та щодо дорожньої карти такого членства”. А посол США при НАТО Джуліанна Сміт заявила, що рішення Вашингтонського саміту щодо України не буде аналогічним до торішнього, і там будуть якісь “нові формулювання” – без жодної конкретики.
Відтак зараз і в НАТО, і в Україні більше зосереджуються на конкретних, прикладних аспектах співпраці, які можуть допомогти у боротьбі з російською агресією. Зеленський прямо озвучив свої очікування від саміту: щонайменше сім комплексів ППО Patriot та рішення США надати Україні свої літаки F-16.
З боку НАТО найбільшу активність останніми тижнями виявляє генеральний секретар Альянсу Єнс Столтенберг. Він пропонує створити спеціальний фонд підтримки України обсягом 100 млрд. доларів, паралельно закликає країни НАТО виділяти Києву по 40 мільярдів щорічно, а також хоче перевести допомогу Україні на довгострокові рейки. “Я твердо переконаний, що нам потрібна твердіша інституційна структура для надання допомоги Україні, одноразова короткострокова добровільна допомога – це добре, але в довгій перспективі потрібна більш передбачувана, сильніша допомога Україні”, – заявив Столтенберг. Зокрема йдеться про те, щоб передати Альянсу роль координатора військових поставок в Україну.
Ймовірно, в найближчій перспективі, до закінчення війни або як мінімум реальних кроків до цього, співпраця України з НАТО сфокусується не на вступі, а саме на військовій допомозі з боку Альянсу.
