У мене є рідна сестра Катерина. Їй 59 років, але виглядає вона значно старшою. Я їй постійно повторюю, що їй варто нарешті трохи відпочити, але вона мене не слухає, у неї діти… Які діти? Вони вже давно б мали працювати і матері допомагати, але в сім’ї Катерини все навпаки, і вона сама в цьому винна.
Катерина вже більше 12 років прибирає кабінети і коридори з ранку і до обіду, а після біжить на другу роботу. Після того, як і там всі приміщення прибрані, сміття винесено і пил протертий, вона відправляється додому для того щоб перепочити і потім приготувати вечерю на всю сім’ю. Сестра вже 26 років у шлюбі, народила двох дочок і сина. Чоловік у неї є, але вже років 18 він не просихає від оковитої. Частенько ночами Катерині доводиться шукати його по «друзях» і тягнути на собі додому…
Забезпечення сім’ї вона повністю взяла на себе, тому і працює на двох роботах. В день зарплати вона тягне додому два великі пакети з продуктами, бо ж треба годувати велику родину.
Біля вхідних дверей зустрічає її маленька внучка Марта, за нею стоїть незадоволена середня дочка Світлана. – Чому так довго? Вона мене дістала вже! Приглянь за нею поки я погуляю.
І донька не дочекавшись відповіді йде з дому, гучно грюкнувши дверима. Малятко, посміхаючись, проситься на ручки до бабусі. А для Катерини це і є найбільшим щастям.
Рання дитина народжена, як здавалося колись Світлані від великої любові, через два роки стала потрібною тільки бабусі і тітці. Втомлена Катерина йде з малятком на руках на кухню. Гори брудного посуду, порожні каструлі та сковорідки на плиті – все як і завжди. Катерина зітхає, садить внучку за стіл і дає їй листок і олівець. Сама відправляється готувати.
Потім додому повертається молодший син – вічно незадоволений і голодний. З порога він «гарчить» на матір, кажучи, що з обіду нічого не їв. І знову Катерина мовчить…
До 20-00 вона йде на третю роботу, цього разу прибирати в швейному цеху. Внучка залишається з тіткою, старшою донькою сестри. Катерина мовчки йде додому після роботи близько 22 години, а прийшовши, в черговий раз, вислуховує скарги дітей один на одного.
Я не раз їй говорила, щоб вона нарешті відправила своїх дармоїдів куди подалі від себе – сина в армію, дочок на роботу, внучку в садочок, але вона постійно їх шкодує.
– Сину в армію не можна, він здоров’я не має, – бідкається Катерина. – Та й внучці в садок рано, тільки 4-й рік пішов, слабке у неї здоров’я… А дочка, що вона там заробить. Ні професії, ні розуму. Так може заміж вийде скоріше і влаштує своє життя, подивимось, витягну!
Через 7 років нічого не змінилося. «Діти» підросли хіба, син навіть встиг 8 місяців пропрацювати на мийці. Не сподобалося, кинув і знову «оселився» вдома біля телевізора.
Середня дочка, час від часу влаштовується працювати продавцем, але через нестачі, вічно в мінусі. Заміж вона так і не вийшла – лінива, характер непростий, та й як господиня вона ніяка Старша дочка більше 5 років проживши на квартирі з хлопцем повернулася додому. Дізнавшись, що у неї не може бути дітей, той вирішив з нею розлучитися…
Радує Катерину зараз тільки улюблена внучка, яка любить її просто так і нічого ніколи не просить.
А мені так шкода свою сестру, що словами не передати. Добра вона у мене, от діти її цим і користуються…
