Сергій прокинувся в обід. Тоді була субота, вихідний день, планував відпочити від роботи.
– Ніно, принеси кави, будь ласка! – крикнув жінці на кухню.
Однак, у відповідь нічого не почув. Піднявся з ліжка, накинув халат. Почовгав на кухню – а там нікого. Хоча Ніна в цій годині вже біля плити обід готує або ж прибирає. Дружини не було у вітальні, у ванній кімнаті. Тоді побачив складену записку на холодильнику. Написана на швидку руку, ще й прикріплена магнітиком “Я пішла”.
Тоді Сергій взявся за голову. Ну не могла Ніна піти від нього! Невже через 10 років щасливого шлюбу вони розлучаються?
– Та ні, дурниці якісь, – думав Сергій та зателефонував до жінки. Але почув у слухавці “абонент поза зоною досяжності”. Вона заблокувала його номер!
Що робити далі? Сергій не так уявляв свій суботній ранок. Але чому Ніна вирішила його покинути?
Так, у них були сварки. А в кого в родині їх нема? То могли за гроші посваритися. Бо Ніна так давно хотіла поїхати на Новий Рік у Буковель, навчитися кататися на лижах. Скуштувати банош чи інші частування!
Або ж на море. Бо всі вуха продзвеніла, що її подруги їхати в Єгипет, Туреччину, Болгарію. А вона навіть в Одесі не була жодного разу.
А ремонт? Так, давно треба купити нову шафу, бо дверцята не закриваються. А ще кран протікає, можуть сусідів затопити.
Але Сергій не зважав на ці докори. Він думав, що у дружини синдром “господині” – нудно вдома, от шукає різні причини, аби і йому мозок поклювати.
– Гав! – крутилася біля ніг Сніжина. Вона відволікла Сергія від поганих думок.
– Так. Треба з тобою погуляти. А де твій ремінець?
От Сергій живе вже 10 років у цій квартирі, але довго шукав ремінець для собаки. А ще не міг знайти свою зимову куртку, кудись зникла шапка та шкарпетки. Одягнув легку куртку, в якій ремонтує машину, взув кросівки (перше, що побачив на полиці). Не сніжить, тому можна шапку не одягати.
На дворі відчув буркотіння Він зранку нічого не їв! А які смачні канапки з сиром та помідорами робила його Ніна – завжди просив мінімум 10 зробити! А кава? Та на кухні стільки різних баночок, і не знаєш, що і де лежить.
Купив каву та вафлі у магазині. Довго гуляв, все думав про Ніну.
– Так, трохи наламав я дров. Ну маю гроші на відпустку. Ніна давно казала, що треба кудись поїхати, розвіятися. Навіть у кафе пропонувала сходити. А я такий скупердяй, все жалів гроші. А на що я їх взагалі відкладаю?
– Гав! – ніби підтримувала розмову Сніжина.
Тому Сергій вирішив піти у квітковий магазин, вибрав найбільший букет для Ніни. Ще й купив дороге шампанське та солодощі.
– Треба тільки дізнатися, куди вона зникла. Прийду ,влаштую їй сюрприз.
Тут помітив сусіда, пана Петра. Він також гуляв зі своїм Бровком.h
– Сусіде, вітаю. Також на прогулянку вийшли?
– Так, так. А ви не бачили Ніну?
– Так, бачив. Вона зранку вийшла з дому, я якраз повернувся з нічної зміни. Пакети якісь несла, таксі викликала, помахала мені рукою з машини.
Тоді Сергій вже зрозумів, що Ніна точно його покинула. Зібрала тихцем речі, поїхала геть.
Додому чоловік повернувся дуже засмучений. Кинув букет та квіти на стіл, відкрив шампанське.
– Ну що Сніжина, будемо тепер тільки ми у двох?
А песик тільки сумно заскавулів. Сергій випив майже всю пляшку до дна. Не помітив, як вже надворі сутеніло та треба щось приготувати собі на вечерю.
Аж раптом двері відчинилися.
– Сергію, ти вдома? – почув знайомий голос. На порозі стояла Ніна.
– А ти чому приїхала?
– Смієшся? Нічого, що я твоя дружина і тут живу?
– Але ж ти написала, що пішла від мене.
Ніна закотила очі та голосно цокнула:
– Ти записку читав?
– Так. Ти ж написала…
– Сергію, я написала, що пішла до мами. Вона ж просила їй допомогти вдома. Недавно ремонт зробила, треба сміття винести. І тітка в гості приїхала на новосілля, от я їй деякі продукти відвезла! Ти щось їв?
– Ні.
– Як ні? Я ж написала, що картопля у чорній каструлі, на сковорідці м’ясо тушковане. Вже не міг розігріти його у мікрохвильовій печі?
– А телефон?
– Розрядився. А зарядку як, на зло, не взяла. Ти ж міг моїй мамі зателефонувати!
– Ти що здурів чи що? Що це за напад обіймів та поцілунків?
– Я тебе дуже сильно люблю! Ніно, наступних вихідних їдемо у Буковель. На лижі! І на банош! А ще сюрприз! – і приносить квіти.
Жінка розсміялася. А Сергій глибоко в душі радів.
Може, воно й добре, що чоловік не прочитав записку до кінця?