З Михайлом я познайомилася, коли мені було 20 років.
Це трапилося, коли я поїхала в село до бабусі: він допомагав їй полагодити дах до зими. Бабуся завжди його мені розхвалювала, а сам хлопець був старшим за мене на 6 років. Ми ще того дня сподобали один одного та почали зустрічатися. Заміж я не поспішала, хотіла спершу закінчити навчання та знайти хорошу роботу.
Михайло наполягав на весіллі, тому ми одружилися і стали разом орендувати квартиру. Все було добре, я й надалі вчилася в університеті, а він в місті займався ремонтами. За три роки я народила троє дітей. Усі ми жили на зарплату чоловіка, адже я з навчання пішла одразу в декрет.
Чоловік вирішив, що йому потрібно їхати на заробітки, адже нам взагалі ні на що не вистачає. Я залишалася з трьома дітьми, але розуміла, що він правий. Михайло працював за кордоном довгих десять років, за цей час нам вдалося придбати власну квартиру. Він дзвонив щодня та завжди приїжджав на свята.
Однак одного дня весь зв’язок з ним обірвався. Я не розуміла в чому річ й почала розшукувати його серед друзів та знайомих. Ніхто не знав, куди він пропав.
Я залишилася з трьома дітьми на руках без грошей. Переїхала до батьків, бо навіть не мала чим заплатити комунальні платежі. Так я прожила цілих 5 років. Нашу квартиру я здавала, а на гроші з оренди старалася забезпечити дітей.
Місяць назад квартиранти з’їхали і я шукала нових жильців, тому вирішила трохи поприбирати.
Я відкрила двері й мало не втратила свідомість. Переді мною стояв Михайло, трохи постарілий і з ледь помітною сивиною. Мені б здалося, що це привид, якби він не чхнув.
Від несподіванки я втратила дар мови. Чоловік повернувся через п’ять років абсолютної мовчанки. Михайло сказав, що виправдання йому немає, але якщо я маю бажання, то він може розповісти, що з ним сталося.
Він мені розповів, що у нього була інша жінка за кордоном. Він забезпечував весь цей час її та її дітей. Коли його звільнили з роботи, ця жінка одразу виставила його за двері. От він і повернувся.
Я була шокована і не знала, як реагувати. З однієї сторони, я рада, що він живий, бо за ці роки невідання, я вже й не знала, що думати. А з іншої – він зрадив мене і дітей.
Що робити в такій ситуації?