З Олександрою я познайомилася, коли тільки приїхала в Київ. Вантажники вносили в квартиру меблі і речі з величезного контейнера, сусіди дивилися, хто це там приїхав. Район спальний, далеко не центр, будинок п’ятиповерховий, всі один одного знають.
Олександра жила в сусідньому під’їзді, стояла серед роззяв. Підійшла знайомитися. Так і почали дружити. Вона була старшою, але не набагато. Їй було років 20, але вона була вже заміжня. Я періодично бувала у неї в гостях: то вінду перевстановити попросить, то гру на комп встановити. Заодно чаї ганяли.
Чоловік періодично був присутній вдома під час наших посиденьок, іноді приєднувався, щось про комп’ютери розпитував. По очах Олександри було помітно, що їй така поведінка чоловіка не до душі. І хоча чоловік її мені взагалі не потрібен, вона, мабуть, вирішила, що я представляю загрозу для їхнього шлюбу, і перестала звати мене до себе.
Мене це тоді дуже здивувало і навіть якось розсмішило. Невже можна так боятися за свій шлюб, щоб аж подруг навколо себе підчищати? Так взагалі тоді краще чоловіка з дому не випускати. А то раптом гляне куди-небудь не туди?
А потім я зрозуміла, що це все не жарти, і багато жінок дійсно бояться, що їхніх чоловіків відведуть подруги. Одній моїй знайомій на дівич-вечорі перед весіллям одна навчена життям родичка на повному серйозі порадила не показувати чоловіка подругам.
– Хочеш зберегти сім’ю? Не приводь додому подруг! Відведуть! – говорила вона. Їй особисто довелося пережити відхід чоловіка до її кращої подруги, тому, навчена гірким досвідом, вона вчила розуму всіх знайомих молодих дівчат.
Хоча якщо вже чоловік охолов, і дружина йому більше не дорога, знайти їй заміну він зможе де завгодно: і на роботі, і в фітнес-клубі, і навіть на сайті знайомств. А якщо чоловік любить свою дружину, то ніякі подруги для їх союзу не можуть представляти небезпеку.
А ви як думаєте, чи є здорове зерно в тому, щоб захищати чоловіка від подруг? Або це просто прояв невпевненості в собі?
