Не знаю, як я маю спокійно до цього ставитися. Так не робиться з рідним братом!
Ситуація наступна. Ми з чоловіком позичили його брату свої гроші. Сума не така й мала – 100 тисяч гривень, які ми відкладали не один місяць, економили.
А одного дня Віталік прийшов з тортом та вином. Став просити гроші, щоб доробити в себе ремонт, бо його дружина от-от народить.
Ми пішли назустріч, поставились з розумінням. Але своїх грошей досі не бачимо!
Віталік обіцявся, що через три місяці все поверне, а минув цілий рік.
Мій чоловік не любить сваритися, тому я першою нагадала про борг.
– У нас немає таких грошей! Ми багато тратимо на дитину! – навів аргумент той.
І що тепер? Ми теж хочемо зробити ремонт і мусимо чекати манни небесної?
Але це була лише вершина айсберга! Я дізналася, що Віталік умудрився взяти машину в кредит і тепер виплачує! Мені очі на лоба полізли!
Чоловік намагається підтримати, але все одно мене переслідує відчуття, ніби нас просто обдурили і кинули.
Минуло ще трохи часу. Віталік поводиться, ніби нічого не винен. А після одного застілля в родині взагалі заявив, що вони з чоловіком кровні брати і мають пробачати один одному.
Нє, ну ви колись про таке чули? Пробачити брату 100 тисяч?
Мені таке не вкладається!
Свекруха до того підтримує Віталіка. Каже, що все справедливо, бо ми живемо у її квартирі, а ті викручуються як можуть. Що ми навіть винні перед ним.
Це нічого, якби та квартира не була однокімнатною! Іншу свою квартиру на дві кімнати, де вона зараз живе – перепише Віталіку. Отака справедливість!
Я не згідна ні з ким! Ці гроші ми заробили самі! У нас теж росте дитина. Я теж хочу, щоб ми десь бували і їли кращу їжу, а не спускали кошти в унітаз брата.
Я буду добиватися свого і байдуже, якщо це коштуватиме стосунків зі свекрами. Якби сума була меншою, я б ще закрила якось очі, але не тепер.
Не вистачало, щоб свекруха чутки свої почала по людях пускати, які ми погані і злі!
Хіба я не права? Як можна пробачити такі гроші?
