В цей день вшановують апостола Симеона — родича Господнього. У народі цей день називають Семеновим.
Симеон належав до числа 70 апостолів. Упродовж усього життя він проповідував Слово Боже, прожив довге життя — майже до ста років — і віддав себе служінню вірі.
У давнину цей період був пов’язаний із початком польових робіт. Люди ретельно готувалися: відбирали насіння, стежили за погодою та перевіряли, чи достатньо прогрілася земля. Сіяли лише в теплі дні, щоб встигнути швидко впоратися з роботою, адже від врожаю залежало, чи матиме родина хліб восени.
Також цього дня знахарі проводили обряди та молитви, щоб уберегти людей від зла. Існувала традиція зав’язувати два вузлики на червоній вовняній нитці, читати молитву й носити такий оберіг у правій кишені — вірили, що це захищає від сварок і лихого слова.
Люди зверталися до святого з проханнями про допомогу, вклонялися землі, ділилися своїми тривогами й надіями. Уже було чути спів птахів — вісників тепла, якого всі так чекали. Саме в цей час починали планувати й розпочинати польові роботи, коли дерева вкривалися листям.
Народні прикмети на 27 квітня:
Якщо йде дощ — буде щедрий урожай жита й достаток хліба.
Сонячний день вважається цілющим: хворих виносили на сонце для одужання.
Картоплю садили тоді, коли береза вже зеленіла.
Вранці немає роси — ввечері чекайте дощу.
Туман увечері — до потепління.
Якщо чути спів птахів і кумкання жаб — саме час орати поле.
Крик сови віщує негоду.