В операції окупантів із невдалої “оборони” Лимана брали участь елітні російські військові з’єднання, і вони зазнали серйозних втрат. Щонайменше дев’ять осіб загиблими та одного тяжко пораненим втратила під час відступу з міста на Донеччині 3-тя гвардійська бригада спеціального призначення головного управління генштабу ЗС РФ.
Такі з’єднання армії ще з радянських часів вирушають на найважливіші військові завдання. Про це йдеться в матеріалі ВВС, журналісти вивчили соціальні мережі та поговорили з рідними кількох загиблих загарбників.
Тіла “двохсотих” окупантів на батьківщину ще не повернули
Водночас у соцмережах з’являлося все більше повідомлень про “героїчно” загиблих на війні проти України військовослужбовців: “Всю третю спецбригаду занапастили. Кинули в м’ясорубку. Який він у мене гарний. 19 років”, “Під час виконання завдань на території України загинув мій брат. Вічна тобі пам’ять, моє серце, мій герой!”, “Повідомили дуже сумні новини для мене! Загинули мої брати, друзі, справжні товариші по службі і просто хороші мужики. Мені буде вас не вистачати!”, “Просимо молитов про спокій воїна В’ячеслава (Зінцова), випускника школи-інтернату при Миколо-Шартомському монастирі. Загинув у Лимані”.
30 вересня та 1 жовтня у російській соціальній мережі “ВКонтакте” з’явилася ще низка повідомлень, у якхих йшлося про те, що відступ окупаційної армії РФ із Лимана відбувався не так просто, як про це говорили офіційні росЗМІ. І місто намагалися “захищати” далеко не лише добровольці з російських міст чи мобілізовані жителі самопроголошених республік, які диктатор Володимир Путін на той момент оголосив “територією Росії”.
“Загинули 8 людей, двоє були поранені у тяжкому стані. Один із них помер, один поки живий, але дуже важкий. Загинула вся група майже. Хлопці герої справжні. Жаль тільки, що немає більше цих героїв”, – розповіла сестра одного з “демілітаризованих” окупантів, підтвердивши, що під час відступу ціле відділення втратила 3-я бригада спецпризначення з Тольятті. Дружина ще одного “двохсотого” наголосила, що всього загинуло дев’ятеро осіб, ще двоє поранені.
Повної інформації про місце та обставини загибелі цих десантників їхні родичі не мають, вона їм надходить уривчаста: “Знаю, що ось цих хлопців там кинули, вони цілу добу відбивалися, але не змогли. Загинув мій брат, йому був лише 21 рік, загинув його друг, йому 19 років”, – уточнила сестра окупанта, додавши, мовляв, коли тіла військовослужбовців повернуть додому і коли відбудеться похорон, сім’ї поки не знають.
Журналісти з’ясували, що 19-річний рядовий Данило Бойков був наймолодшим у цьому відділенні, разом із ним померли старший лейтенант В’ячеслав Зінцов, молодший лейтенант Віктор Горобець, старшини Андрій Шорін та Юрій Філатов, рядовий Олексій Чиндін. Військовослужбовців Карпенка та Узбяківа з тяжкими пораненнями було доставлено до шпиталю. Другий пізніше помер.
Ймовірно, це найбільша одноразова втрата 3-ї бригади спеціального призначення, хоча втрат вона зазнавала від початку війни, визнали рідні окупантів: “Звичайно, вони були, але хіба нам хтось говорить про це”.
Наскільки відомо з відкритих джерел, перші загарбники з 3-ї бригади ГРУ були ліквідовані на початку березня. До відступу з Лимана найважчою для бригади була доба з 3 по 4 березня – тоді “демілітаризувалося” четверо розвідники: командир роти майор Азамат Алімов, капітан Олексій Чучманов, молодші сержанти Станіслав Герасимов і Єгор Букатін.
Журналісти ВВС, “Медіазони” (визнане в Росії “іноагентом”) та група волонтерів із першого дня війни ведуть підрахунок загиблих військовослужбовців ЗС РФ на підставі відкритих джерел. До 1 вересня вони зібрали дані про 26 загиблих окупантів із 3-ї гвардійської бригади спецназу, серед яких було п’ятеро офіцерів. До середини вересня незвичайним, але важливим джерелом інформації виявився стенд із фотографіями “двохсотих” військових, виставлений під час чемпіонату ЗС РФ з боксу в Борисоглібську.
На ньому було надруковано дані 47 ліквідованих солдатів та офіцерів 3-ї бригади. Прізвища більшості згаданих спецпризначенців раніше з’являлися в росЗМІ та соцмережах, але без вказівки місця служби. На стенді також були фото двох ГРУшників, про загибель яких раніше не повідомлялося публічно. Тепер до цього списку додалося щонайменше дев’ять нових прізвищ.
Цікаво, що і тоді, і зараз майже кожен четвертий загиблий окупант-спецпризначенець ГРУ – офіцер. Такі втрати особливо чутливі для армії РФ і важко відновлювані. Замінити офіцера спецназу можна лише людиною з такою самою спеціальністю та рівнем підготовки, а на це йдуть роки навчання і тренувань.
За оцінкою експерта американського Центру військово-морського аналізу Майкла Кофмана, на кожного ліквідованого російського військового під час війни в Україні припадає в середньому близько трьох із половиною поранених. На основі цих даних можна припустити, що з лав 3-ї бригади спецназу ГРУ внаслідок загибелі або поранення могли вибути (щонайменше тимчасово) понад 200 осіб.
Що являє собою 3-я бригада ГУ ГШ
Була створена 1966 року в НДР. З січня 1991-го по червень 1992 року дислокувалася в Ризі, а потім її передислокували до селища Рощинський Самарської області РФ. У 2010 році бригада переїхала до Тольятті. Військовослужбовці в її складі брали участь у громадянській війні в Таджикистані, двох чеченських кампаніях, “миротворчій місії” у Косово, а на початку 2000-х “охороняли” російські представництва в афганському Кабулі. У серпні 2017 року бригада втратила нібито тільки двох своїх військовослужбовців у Сирії. Нині нею командує полковник Альберт Омаров.
Скандальним для 3-ї бригади ГРУ вийшов 2015 рік, коли під містом Щастя в Луганській області в полон потрапили двоє громадян РФ Євген Єрофєєв та Олександр Олександров. На допиті вони заявили, що є військовослужбовцями 3-ї гвардійської бригади. Російська сторона, яка на той момент заперечувала присутність своїх військ на сході України, видала, мовляв, ці військові давно звільнилися та воювали на боці “народної міліції “ЛНР” як добровольці.
У квітні 2016 року Єрофєєва з Олександровим було засуджено в Україні до 14 років ув’язнення, а вже через місяць їх обміняли на українську льотчицю Надію Савченко. Про подальшу долю двох російських спецназівців не згадувалося.
