17 березня — день святого Олексія. Чим саме він заслужив Божого благословення
За християнським календарем 17 березня вшановують пам’ять святого Олексія. Він народився в родині Евфіміана та Аглаїди, які довгий час не могли мати дітей і щиро молилися Господу, просячи подарувати їм дитину. З ранніх років Олексій був побожною людиною: дотримувався посту, допомагав бідним і прагнув присвятити своє життя служінню Богові. Проте його батьки хотіли для нього іншої долі — вони мріяли, щоб син одружився, і коли він подорослішав, знайшли йому хорошу наречену.
Після весільного обряду Олексій віддав своїй дружині обручку і залишив дім. Він вирушив до храму Пресвятої Богородиці в Едесі, де жив дуже скромно — харчувався лише хлібом і водою. За переказами, сама Пресвята Богородиця відкрила людям, що Олексій є Божою людиною. Попри повагу та шану, яку він здобув серед людей, святий продовжував жити в убогості: просив милостиню, молився та суворо постив. За його праведне життя Господь дарував через нього багато чудес і зцілень.
Згодом Олексій повернувся до Риму і попросив притулку у власного батька, але рідні не впізнали його. Йому дозволили жити біля входу до дому й виділили маленьке приміщення. Слуги часто знущалися з нього, але він терпляче переносив усі образи. Незадовго до смерті святому наснився віщий сон, який сповістив про наближення його кончини.
Після смерті Олексія в його руці знайшли листа. У ньому було написано: «Дорогі батьку й матір, пробачте мені за біль, якого я вам завдав. Я бачив ваші страждання та вашу любов, але моя любов до Господа була більшою». Коли батьки й дружина дізналися правду, вони зі сльозами припали до тіла покійного. Свідки цієї сцени також не могли стримати сліз. Труну зі святим тілом поставили на площі, куди приходило багато людей молитися, і після цих молитов відбувалися зцілення. Тіло святого Олексія залишилося нетлінним.
