Я у шлюбі вже 12 років, і була весь цей час впевнена, що у нас з чоловіком все добре. Ми доволі непогано себе почуваємо в фінансовому плані, мій чоловік завжди добре заробляв.
Ігор старший за мене на 5 років, мені зараз 35, а йому у вересні цього року ми відсвяткували 40-річний ювілей.
Дитина у нас є, хлопчик, 10 років. житлом власним ми теж забезпечені, маємо невеликий приватний будинок за містом, який Ігор сам збудував, бо почав будівництво ще до одруження.
Ігор сам всього досягав, бо він з багатодітної родини, і розумів, що від батьків він не отримає нічого. Тому він рано почав працювати, відкрив на місцевому ринку кілька точок. А зараз його бізнес дуже розширився, але це, водночас, крім того, що дає непоганий прибуток, забирає у нього весь його час.
Через такий графік я чоловіка майже не бачу вдома, тому і виховання нашого сина, і вся домашня робота виключно на мені.
Якось я у справах поїхала в зовсім інший район нашого міста, де буваю дуже рідко. Біля одного з будинків я побачила припарковану машину, дуже схожу на машину мого чоловіка. Коли підійшла ближче, переконалася, що саме так воно і є.
Але ще більший сюрприз на мене чекав, коли я набрала Ігоря, щоб спитати, де він, а він мені сказав, що на ринку зараз.
Чоловік чи не вперше в житті мені збрехав, і тому я зрозуміла, що щось тут нечисто.
Я присіла на лавочку неподалік і стала чекати, що буде далі. Десь через пів години вийшов мій чоловік, з ним була дівчина, років 15-ти.
В мене земля пішла з-під ніг, і я просто не знала, що думати. Вже не могла дочекатися вечора, щоб все розпитати чоловіка.
Ігор прийшов з роботи як завжди – пізно і втомлений, але я твердо вирішила, що настав час нам поговорити.
Я прямо сказала, що бачила його сьогодні, і попросила все пояснити.
Чоловік не став викручуватися, а попросив мене присісти. З його вигляду я зрозуміла, що нічого доброго для себе я не почую.
Ігор зізнався мені, що у нього є позашлюбна дитина, про яку він дізнався лише нещодавно. Доньці 15 років, вона залишилася сиротою, бо її мами не стало. Про це йому розповіла його давня знайома, яка знала про їхні стосунки.
Виявляється, ще до одруження у Ігоря був недовгий роман з однією дівчиною. Але вони розійшлися, як це часто буває. Дівчина нічого не сказала йому про те, що дитину чекає, але подрузі про це сказала.
Ігор не повірив, що це його дитина, тому здав тест ДНК, який підтвердив батьківство.
– Пробач, але я не можу її залишити, вона моя рідна дитина, така ж, як наш син, – розплакався Ігор у мене на плечі.
– А хто сказав, що вона не потрібна? Ми обов’язково заберемо дівчинку до нас, адже місця всім вистачить.
Ці мої слова настільки ощасливили Ігоря, що він міцно мене обійняв, і пообіцяв, що теж зробить для мене все.
Вже пів року Діанка (так звуть цю дівчинку), живе з нами. Вона виявилася дуже хорошою – мила, привітна, добре вчиться, мені по господарству допомагає.
Тепер у мене є донечка, а у мого сина – улюблена сестричка.
З цієї ситуації я зрозуміла, що головне в цьому житті – за будь-яких обставин залишатися людьми.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
