У серпні в лікарні імені Руднєва в Дніпрі 11 пацієнтів потрапили до реанімації після операцій. За даними Міністерства охорони здоров’я, причиною побічної реакції ймовірно стали медичні препарати, які використовували для внутрішньовенного наркозу.
На жаль, двох людей не змогли врятувати через ускладнення у вигляді поліорганної недостатності — це 11-річний Ілля Шишаков та 32-річний військовий Руслан Коріхов. Батько хлопчика Роман переконаний, що лікарі задовго тримали його у закладі без потрібного лікування, тому суттєво зменшили шанси на порятунок. Зараз правоохоронці з’ясовують всі обставини трагедії, а лікарі, причетні до інциденту, продовжують працювати, тому що на час розслідування їх ніхто не відсторонював від обов’язків.
«Як же Іллюша хапався за життя, стискаючи лікарняне простирадло в кулачки від болю!»
— Іллюша — молодший у родині, в нього залишився 17-річний брат. У вересні син, якого ми ніжно називали Люлік, пішов би до шостого класу, але, на жаль, не судилося, — розповів «ФАКТАМ» тато хлопчика Роман Шишаков. — Знаєте, це була дуже життєрадісна та активна дитина. Любив проводити час біля комп’ютера, із братом їздити на велосипедах, долаючи за раз 15−20 кілометрів. Ілля дуже був прив’язаний до мами, постійно піклувався про неї.
В міську дитячу лікарню імені Руднєва сім’я Шишакових зверталася не разПроте після обіду хлопчику стало зле. Почалась нудота, рвота, піднялась температура, з організму не виходила рідина, він скаржився на болі в ногах та попереку, губи посиніли. У дітей в його палаті та в сусідніх, яких тоді ж прооперували, теж симптоми були ідентичні. Родичі пацієнтів питали у лікарів, що відбувається, адже зазвичай через 2−3 години діти можуть бігати коридором. Але ті запевняли, що все нормально, під контролем. Коли в Іллі на тілі з’явилася мармуровість — розводи на тілі, які свідчили про неналежну роботу нирок та печінки, його лише після двох годин дня перевели до палати інтенсивної терапії. Вранці 11 серпня батькам Іллі Шишакова повідомили, що хлопчика переводять до обласної дитячої лікарні. Він був при тямі, проте дуже виснажений та кволий. В реанімації в нього почали відмовляти внутрішні органи.
— Коли я спитав у медиків обласної лікарні, які наші шанси на одужання, вони повідомили, що якщо дитина потрапила б у перший день, то вони були б на рівні 20−40%. А ми потрапили у другий… — продовжує батько. — Як же Іллюша хапався за життя, стискаючи лікарняне простирадло в кулачки від болю! Як він хотів повернутися додому і просив припинити все, що відбувається. «Тату, я не хочу більше тут бути! Я більше не можу! Я хочу „вийти із цієї гри“!» — казав мій син. А я дивився на це пекло і повторював, що ще трохи, ще треба потерпіти. Він стискав зуби та кулачки і продовжував боротися. Весь у поту від температури більше 38, з цифрами на моніторі, що доходили до 190, жовтий, з темними губами, мармуровими плямами та дрібними точками кровоточу по тілу — від відмови нирок, печінки та інших органів… Але він продовжував боротися!
Продовжував до 2:00 12 серпня. Двадцять хвилин понад п’ять лікарів намагалися реанімувати сина та «змусити» продовжувати боротьбу. У цей момент моя дружина в повній безвиході металася коридором і кликала сина, просила, благала не залишати її, просила зібрати всі сили і продовжити боротися…
Я зрозумів, що означає «завмирає серце», коли ти через усі відчинені двері чуєш, як «качають» твою маленьку дитину і в секунди перерви дій лікарів монітор видає приречений рівний протяжний писк. І знову «качають»… Ти боїшся навіть дихати, щоб не завадити лікарям і йому. Але сили на боротьбу в нього вже не було… Син втрачав так потрібні йому для боротьби сили, поки персонал лікарні Руднєва пів доби гаяв час, повністю розуміючи, що немає ресурсів для його порятунку, та вирішував як прикрити «свій зад», коли після переведення тяжких пацієнтів в інші лікарні ситуація вийде назовні.
Я довірив свою дитину на звичайну примітивну операцію і за добу я її втратив. Бо медики не хотіли визнати, що не можуть впоратись з ситуацією. Лише через 12 годин вони це зробили, коли було запізно. Вони принесли життя Іллюші та подальше життя всіх його близьких в жертву заради того, щоб прикрити себе. Мій син своєю боротьбою був змушений намагатися виправити помилки, дії, бездіяльність чи навмисні дії всіх тих, хто своїми професійними та службовими обов’язками повинен усіляко перешкоджати виникненню навіть натяку на таку боротьбу пацієнта за життя. Усіх тих, хто має контролювати оборот та якість медичних препаратів, тих хто на всіх рівнях має контролювати дії медпрацівників.
