28 лютого після 13.30 вороги вчергове обстріляли Куп’янськ на Харківщині керованими авіабомбами. Вони поцілили у місцевий храм Ісуса Христа. Відомо про 5 поранених цивільних людей. Двоє, на жаль, загинули від отриманих травм. Серед жертв — 58-річний пастор Юрій Клімко, який лише звершив богослужіння. Коли почалися жорсткі обстріли Куп’янська, товариш запропонував Юрію переїхати з сім’єю під Київ, він відмовився, сказав що не може кинути свою церкву і людей, яких йому довірив Господь…
«Юрій жив у окупації, але навіть тоді займався волонтерством»
– Юрій — це людина, якою неможливо було не захоплюватись! Він присвятив своє життя тому, що прославляв Бога. Свого часу служив моряком на флоті. Високий, мужньої статури! — розповідає «ФАКТАМ» капелан та знайомий загиблого пастор Дмитро. — Ми познайомились на капеланських зборах на західній Україні після повномасштабного вторгнення. Його дружина Олена теж, як і чоловік, була пастором. Тому і вона була на цих зборах поруч. Вона, до речі, ще й співала. Пам’ятаю, як ми один одного наставляли, ділились досвідом. Маючи трьох дорослих дітей й чималий «досвід» сімейного життя, Юрій та Олена весь час дивились один на одного закоханими очима. Ця родина була гідною для наслідування. Чесно кажучи, я і сам, дивлячись на Олену та Юрія, багато взяв для себе — як дбати про кохану людину, як поважати, прощати. У цій родині завжди було багато веселощів та жартів. Знаю, що від початку АТО він їздив на фронт, аби підтримати бійців, привезти необхідну допомогу. Всі бачили як після спілкування з пастором Юрієм на духовні теми бійцям ставало легше. Це дійсно було його місією. Із родиною він мешкав у Куп’янську, неподалік знаходилась церква Ісуса Христа, в якій він був пастором. Це практично центр міста. А ще Юрій обожнював працювати на городі, плекав сад і з гордістю розповідав скільки там вродило фруктів!
 завжди збирав навколо себе друзів та однодумців</figcaption></figure>
<p><strong>— Як пережив пастор повномасштабне вторгнення та окупацію Куп’янська?</strong></p>
<p>– <em>Коли все лиш почалось, і багатьом з нас здавалось, що все пропало, Юрій зберігав спокій. Він весь казав, що все буде добре і Господь нам допоможе. Взагалі він багато з нами та своїми вірянами розмовляв, відчувались від нього добро, впевненість. Навіть у таких важких ситуаціях пастор не підвищував голос. Сам Куп’янськ, як всі знають, дуже швидко здали, постаралась місцева влада, де були зрадники. Юрій жив у окупації, але навіть тоді займався волонтерством. Купував медикаменти, хліб, крупи та розвозив безкоштовно пенсіонерам, вразливим верствам населення. Паралельно ще й у храмі проводив служіння, адже розумів, наскільки це потрібно зараз людям. Він продовжив спілкуватись українською мовою, прославляв армію, країну. Разом із тим Юрій прекрасно розумів, що вороги скоро дізнаються, хто він і як допомагав фронту, що за ним прийдуть й відрубають руки.</em></p>
<p><em>Коли почув, що у місті вже почали ловити людей за їхню позицію, відправляти до підвалів-катівень, постійно прислухався, чи не приїхали за ним… Через два місяці після початку окупації в якийсь момент він відчув, що треба покинути Куп’янськ. Щось всередині підказало йому. А тут ще й дізнався, що на нього окупанти вже відшукали інформацію й мають прийти за ним. І вони з дружиною та дітьми якось встигли втекти. Що цікаво, за кілька годин окупанти таки прийшли до їхнього будинку, щоби їх покарати…</em></p>
<p><em>Оселилась родина в Ужгороді. Попри те, що це зовсім інша частина країни, Юрій із Оленою весь час возили допомогу на передову, гнали машини бійцям, пастор продовжив капеланську службу. А після деокупації вони відразу повернулись у Куп’янськ. Дізнались, що у церкві росіяни облаштували кухню й потім будівля зазнала пошкоджень. То вони все залатали та відновили служіння. Я приїжджав до них кілька місяців тому і бачив, що рубежі оборони знаходились від будівлі всього за 3,5 кілометрів. Й росіяни могли обстрілювати місто з чого хочеш. Одного разу уламки ракети пошкодили церкву, родина знову потрохи відновлювала все це.</em></p><div class='code-block code-block-11' style='margin: 8px 0; clear: both;'>
<div data-type= "Юрій (ліворуч) завжди збирав навколо себе друзів та однодумців")
