Я не дивлюсь ті страшні відео страти наших воїні.
В мене немає внутрішнього ресурсу це дивитись.
Я тільки читала, як Людина перед розстрілом сказала: «Слава Україні».
А інша Людина перед смертю просила її не вбивати.
І в першому і в другому випадку це наші воїни і наші Люди, і вони Герої.
Вічна памʼять та вічна біль.
Але писати огидніші дописи : ЯК ТРЕБА СЕБЕ ВЕСТИ перед стратою, від людей які не були на нулі, та ніколи не сиділи під обстрілами в окопах – це саме огидне, що я читала.
Це саме огидне, що можна собі уявити.
Це саме огидне, що можна собі дозволити.
Це мерзенно.
Це плюнути на загиблого з мирного міста, теплої квартири і відсутності загрози твоєму життю на тіло загиблого.
Це як написати книгу : «Як треба себе вести перед стратою для чайників» і поїхати з нею по країні.
Всі хто не на війні просто заткніться. І лишіть свою думку в собі. І живіть з цим.
Загиблому Герою слава.
Родині співчуття.
