Президент США Дональд Трамп попередив Росію, що вона “грає з вогнем”, продовжуючи військову агресію проти України. Утім, ця риторика втрачає сенс без рішучих дій з боку Білого дому щодо Кремля.
Про це йдеться у статті редактора з оборонної та зовнішньої політики Кона Кофліна для The Telegraph.
Хаотичність підходу Трампа
Кофлін наголошує, що однією з найсерйозніших проблем у політиці Трампа щодо війни стала його нездатність дотримуватися стабільної позиції стосовно Володимира Путіна. Він то вихваляє диктатора як “розумного хлопця”, з яким можна вести справи, то називає його “абсолютно божевільним” через ракетні та безпілотні удари по мирних цілях в Україні.
“Постійні коливання Трампа у відповідь на російську агресію — це частина його нетипових спроб зупинити бойові дії”, — зазначається в матеріалі.
Заяви американського президента про те, що він завершить війну протягом 24 годин після повернення до влади, виглядають відверто фантастичними. Водночас офіційна лінія Білого дому залишається незмінною: припинення конфлікту, навіть якщо це вимагатиме болісних компромісів з боку України.
Попри критику на адресу мирного плану Трампа, який фактично заохочує агресора, сам Трамп і його команда, схоже, починають усвідомлювати, що Путін не зацікавлений у справжньому мирному врегулюванні.
Путін тягне час
“Очевидно, що спроби Путіна брати участь у мирних ініціативах Трампа — це лише спосіб виграти час для досягнення воєнних переваг”, — підкреслює автор.
Найпромовистішою стала заява Путіна у фільмі, який вийшов на російському телебаченні з нагоди 25-річчя його перебування при владі. Там він заявив, що Росія має “достатньо сил і засобів”, аби довести війну в Україні до її “логічного завершення”.
Саме такого сценарію дотримуються російські війська останніми місяцями, активно нарощуючи наступ. У Москві, як видається, не планують жодного перемир’я, а навпаки — підсилюють бойові дії.
The Telegraph зазначає, що навіть після спроб адміністрації Трампа досягти припинення вогню, Кремль не продемонстрував жодної реальної готовності домовлятися.
Хоча Трамп після останньої телефонної розмови з Путіним заявив про “певний прогрес”, службові зведення, які американська сторона передала європейським союзникам, свідчать про протилежне: Путін не хоче зупинятися, адже вважає, що перемагає.
Трамп поступово почав усвідомлювати, що Путін просто використовує його. Це змусило президента США різко змінити риторику й називати російського лідера “божевільним”.
“Навіть для такого патологічного нарцuса, як Трамп, очевидно, що його втручання у війну лише погіршило ситуацію. Військові успіхи РФ стали прямим наслідком його нерішучості, що зміцнило переконання Москви: Заходу не вистачає політичної волі захищати Україну”, — пише Кофлін.
Проте ситуацію ще можна переламати. Якби Білий дім зайняв жорсткішу позицію щодо Кремля, сценарій міг би розвиватися інакше. Наприклад, обіцянки Трампа щодо вторинних санкцій проти нафтоторгівлі могли б серйозно підірвати воєнну економіку Росії.
За умов падіння нафтових доходів Кремля подальше розширення санкцій дійсно могло б вплинути на хід війни. Особливо — якщо США погодяться передати Україні сучасне далекобійне озброєння та ефективні системи ППО. Це не лише дозволить ЗСУ завдавати ударів у глибокому тилу ворога, а й стане чітким сигналом Путіну: США не дозволять використання ядерного шантажу.
