Сьогодні вранці у мене була випадкова зустріч.
Я зайшов в аптеку у себе на районі і побачив там бабусю, яка плакала.
Запитав: «У чому справа?», А бабуся відповіла, що їй просто не вистачає грошей, щоб придбати життєво необхідні їй ліки.
Тобто, вона стоїть перед вибором: або купити собі якусь скромну їжу, або ліки. Звичайно, я купив бабусі ті ліки, яких вона потребувала, вигріб всі гроші, що було у мене в кишені, і дав їй. Але … але скільки у нас таких ось бабусь і дідусів ?!
І від цієї зустрічі в люті мимоволі стискаються кулаки. Хочеться запитати насамперед нашому уряду, потім – інших «можновладців»: «Ви до чого хочете довести пенсіонерів, наших бабусь і дідусів? Людей, які винесли на своїх плечах весь тягар війни, які все життя тяжко працювали, а тепер плачуть від безсилля, бо на свою (навіть підвищену) пенсію не можуть придбати елементарних речей? З якою метою?!”.
Не хочеться думати про гірше. І тому, поки роздуплиться або прозріє наш уряд, давайте не чекати милості від керівників держави – закликаю всіх робити невеликі добрі вчинки.
Я пишу не для того, щоб похвалитися, мовляв, який я хороший … Просто пропоную не бути байдужим до ближніх. Просто пропоную придивитися уважніше навколо – ви побачите, скільки є можливостей робити добрі справи!
