Скажу чесно: миші на городі — то не просто дрібна неприємність. Спочатку думаєш: ну пробігла одна, нічого страшного. А потім бачиш підгризену моркву, ходи біля грядок, нори під полуницею, і вже стає не до жартів

Я от давно помітив: якщо дати мишам спокій, вони швидко обживаються. Особливо там, де є суха трава, старе листя, дошки, солома, компост або якісь закутки біля сараю. Тому я не чекаю, поки вони нароблять біди, а використовую простий засіб — м’яту та нашатирний спирт.

Миші дуже не люблять різких запахів. Для нас запах м’яти може бути приємним, а для них він наче сигнал: “тут краще не лізти”. А якщо додати ще трохи нашатирю, то вони обходять такі місця десятою дорогою.

Роблю так. Беру старі шматочки тканини або ватні диски, злегка змочую їх нашатирним спиртом і кладу біля нір, уздовж паркану, біля сараю, компостної купи та в тих місцях, де бачив сліди мишей. Поруч можна розкласти гілочки м’яти або полину. Запах тримається добре, але після дощу краще оновити.

Ще один мій спосіб — посадити м’яту біля проблемних місць. Тільки одразу раджу: м’ята дуже любить розростатися, тому краще садити її в старе відро без дна або в обмежене місце, щоб потім не боротися вже з нею.

Але одного запаху замало, якщо на ділянці безлад. Миші люблять, коли є де сховатися. Тому я завжди прибираю купи бур’яну, не залишаю стару солому біля грядок, не тримаю зерно чи корм відкритими, а біля сараю періодично переглядаю всі закутки.

Цей спосіб не шкодить землі, не отруює городину і не потребує дорогих препаратів. Головне — не чекати, поки миші розведуть цілу сім’ю. Побачили нірки чи сліди — одразу розкладіть пахучі “відлякувачі”.

Мені цей метод не раз виручав. Після такої обробки миші ще довго не показуються на ділянці. А город спокійніший, коли знаєш, що врожай не підгризають під землею.