Що можна та чого не варто робити усім жінкам 13 лютого в день преподобної Світлани. Головні прикмети, традиції та заборони 
13 лютого православні віряни вшановують пам’ять преподобних Фотинії, Мартиніана та Зої.
Святий Мартиніан жив у V столітті. Він обрав шлях усамітнення й оселився в пустелі поблизу Кесарії Палестинської, де проводив час у молитві та пості. За праведне життя отримав дар зцілення. Та диявол не полишав спроб звести його з дороги віри — до пустельника надсилали жінок легкої поведінки. Серед них були Зоя та Фотинія. Проте замість спокуси сталося диво: Мартиніан навернув їх до покаяння. Жінки прийняли хрещення, змінили своє життя та згодом разом із Мартиніаном були прославлені в лику святих.
Традиції 13 лютого
У народі цей день вважався особливим і навіть поминальним.
Поминальні звичаї
Зранку люди йшли до храму, ставили свічки за упокій душ померлих, після чого відвідували кладовище, очищали могили від снігу, залишали солодощі. Удома готували поминальний обід, запрошували рідних та згадували тих, кого вже немає поруч.
Вірування, пов’язані із зорями
Увечері або опівночі виходили надвір і дивилися на зоряне небо. Якщо зорі світили яскраво — вірили, що рідні на небі чують молитви. Називали їх поіменно, розповідали про свої турботи та просили допомоги.
Також існував обряд для покращення зору: опівночі підняти руки до неба, попросити зорі про світло для очей, потерти долонями повіки й повернутися додому, не озираючись.
Для захисту від пристріту чи негативу заговорювали натільну річ. Її брали із собою під зоряне небо, молилися про очищення, тричі хрестилися, а потім носили цей одяг три дні поспіль.
Народні прикмети
Цей день поєднує в собі пам’ять про святих, родинну шану до предків і давні народні вірування, які збереглися донині